Одним із цікавих досліджень, у ході якого було виявлено роль педагогічного спілкування, став експеримент, що увійшов у історію педагогіки як «ефект Пігмаліона». Американські психологи Розенталь і Джекобсон проводили психологічне обстеження школярів, визначаючи рівень їхнього розумового розвитку. По закінченні роботи вони повідомили вчителям, що в класах є учні з високим інтелектуальним потенціалом, і назвали прізвища цих дітей.

За 25 років професійної діяльності при тижневому навантаженні 18 годин учитель проводить близько 15 тисяч уроків! Ці уроки повинні бути добре підготовленими, сприяти розвитку особистості учнів, стимулювати позитивне ставлення до навчання упродовж всього життя. Учень має зрозуміти користь отриманих знань у повсякденному житті та діяльності, у формуванні особистісних якостей та фахових компетенцій. Крім того, кожен урок повинен приносити успіх учителю, надаючи почуття радості та задоволення від професійної діяльності.

Людині постійно доводиться адаптуватися до змін у суспільстві, однак далеко не кожен уміє застосувати свої ресурси для збереження внутрішнього балансу. Зберігати рівний настрій і внутрішню гармонію дає змогу свідоме підтримання власної психологічної стійкості. Знання внутрішніх ресурсів людини дає їй можливість бути стійкою до стресів, усвідомлено працювати над собою, розкриваючи свій потенціал у нових умовах життя.

Робота педагогів пов’язана з великим нервово-психічним навантаженням. Ідеться, насамперед, про психологічні й організаційні труднощі: необхідність бути постійно «у формі», відсутність можливості вибирати учнів, емоційної розрядки, надмір контактів упродовж робочого дня, брак часу, перевантаження, соціальна оцінка. При такій роботі день у день напруженість може накопичуватися. Емоційні особливості педагогічної діяльності сприяють виникненню і розвитку синдрому професійного вигорання.

Професійне становлення педагога не буває без труднощів у роботі. Труднощі – це те, що потребує витрати власних ресурсів. Виснаження особистого ресурсу може призводити до професійного й емоційного вигорання. Турбуючись про психологічне здоров’я педагогів, треба діяти наперед та не допускати негативних проявів, зокрема спустошення власних ресурсів.

Ефективність уроку великою мірою залежить від уміння вчителя аналізувати психологічні особливості управління діяльністю дітей, передбачати наслідки педагогічних впливів, враховувати психологічні критерії педагогічної діяльності. Важливим елементом професійної майстерності учителя є його здатність до психологічного аналізу та самоаналізу уроку. Знання вчителем психологічних закономірностей процесів навчання та виховання, розуміння психологічних факторів уроку сприятимуть підвищенню його результативності, дадуть можливість виявити причини невдач, відрізнити випадковий успіх від передбачуваного, прогнозувати напрямок розвитку учнів, здійснювати самоаналіз та корекцію своєї поведінки на уроці.

Не ремствуйте на життя. Не скаржтесь на долю. Ви її будуєте самі. У жодному разі не сидіть і не переживайте. Робіть хоч що-небудь. Не пхикайте, а дійте. Не хандріть, а робіть щось реальне. Устигайте жити! Так-так, просто жити. На жаль, часто ми встигаємо лише працювати та виконувати численні обов’язки і, на жаль, забуваємо при цьому жити.

1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх одразу ж, підкреслюючи їхню оригінальність, важливість тощо. 2. Підсилюй інтерес дітей до нового. 3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання.

Що допомагає людині здійснити вибір? Досвід поколінь чи розум, поради друзів і батьків або власна практика, інституція, кодекс законів або випадкове осяяння? Відповісти на ці запитання так само важко, як здійснити вибір. Народна мудрість пропонує людині, як мінімум три варіанти вибору: камінь на роздоріжжі трьох доріг, одну з яких повинен вибрати витязь. Одночасно народна мудрість застерігає від бездумності вибору, поспішності. «Сім раз відміряй і один раз відріж», – скільки років передається ця порада із вуст в уста?! Вибором пронизані всі дії людини. Вибір починається з дитинства і здійснюється протягом всього життя.

Учитель. Який він? У чому полягає його завдання? Ті, хто вже багато років працює з дітьми, неодноразово над цим замислюються. Учитель – це хто? Людина, яка дає конкретні знання, чи людина, яка взяла на себе величезне завдання – виховувати людей?