Наші ресурси не безмежні. Ми як електронні пристрої – нам потрібна підзарядка. Якщо енергія постійно лише витрачається, і ми не приділяємо час її відновленню, на нас може очікувати стан емоційного вигорання. Апатія, втрата сил, роздратованість, втрата інтересу  – це лише крихти того стану, у який ви можете потрапити. Що робити, якщо ви почали помічати за собою ознаки емоційного вигорання? Пропонуємо 7 дієвих способів.

Сказавши так: подумайте про наслідки і вчасно виправтеся «Не слухатимешся, із тобою ніхто не товаришуватиме» Замкнутість, відчуженість, безініці­ативність «Будь собою, у кожного є друзі!» «Не твоя справа!» Низька самооцінка, затримки в пси­хічному розвитку, відсутність влас­ної думки, боязкість «А як ти вважаєш?» «Нічого не вмієш робити, незграба!» Невпевненість у власних силах, низька самооцінка, страхи «Спробуй ще, тобі обов’язково вдасться!» «Нечепура, замазура!» Відчуття провини, страхи, не уваж­ність до власної зовнішності «Як приємно на тебе дивитися, коли ти чистий і акуратний!» «Геть із-перед моїх очей, стань у куток!» Порушення відносин із батьками, «втеча» від них, недовіра, агресив­ність «Іди до мене, з’ясуймо все разом!» «Усі люди підлі, сподівайся лише на себе!» Труднощі у спілкуванні,…

Чи завжди агресивність – погано? Ні, не завжди. В агресії є свої властивості, потрібні для життя – наполегливість, прагнення до перемоги, бажання досягти мети, подолати перешкоди. Тому виховання має бути спрямоване не на повне виключення агресивності дитини, а на обмеження й контроль її асоціальних форм і заохочення позитивних проявів.

Не тільки діти, а й дорослі часто не можуть висловити те, що відбувається в них на душі, або контролювати свій емоційний стан.

1. Постійно зміцнюйте в дитини впевненість у собі, у власних силах. 2. Заохочуйте ініціативу. 3. Не перехвалюйте дитину, але не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує. Пам′ятайте, що похвала так само, як і покарання повинна бути співмірна з вчинком.

Сімейні конфлікти завжди залишають важкі негативні емоційні наслідки у вигляді психологічного дискомфорту, стресів і депресій. Останнім часом в українському суспільстві спостерігається значне зростання кількості сімейних конфліктів, часто навіть з повним розривом стосунків.

Будьте такими, яким Ви прагнете виховати мене, й тоді Ви будете для мене справжнім взірцем. Не нав′язуйте мені власних принципів, краще власним прикладом доведіть їхню життєву цінність. Попри метушливу буденність, клопоти й негаразди, не забувайте приділяти мені увагу і тепло, а я стану дорослим і так само дбатиму про Вас. Не треба надмірно критикувати мене. Повірте в мої сили, здібності – я впораюся з будь – яким завданням, подолаю труднощі й стану кращим. Сприймайте й любіть мене таким, яким я є, й серце моє буде відкрите для Вас. У спілкуванні зі мною не одягайте маску, не грайте якусь роль, – і наші стосунки будуть щирі й безпосередні. Не застосовуйте до…

«Послушай, сын. Я произношу эти слова в то время, когда ты спишь; твоя маленькая рука подложена под щечку, а вьющиеся белокурые волосы слиплись на влажном лбу. Я один прокрался в твою комнату. Несколько минут назад, когда я сидел в библиотеке и читал газету, на меня нахлынула тяжелая волна раскаяния. Я пришел к твоей кроватке с сознанием своей вины. Вот о чем я думал, сын: я сорвал на тебе свое плохое настроение. Я выбранил тебя, когда ты одевался, чтобы идти в школу, так как ты только прикоснулся к своему лицу мокрым полотенцем. Я отчитал тебя за то, что ты не почистил ботинки. Я сердито закричал на тебя, когда ты бросил что-то…

Когда-нибудь у меня родится сын, и я сделаю все наоборот. Буду ему с трех лет твердить: “Милый! Ты не обязан становиться инженером. Ты не должен быть юристом. Это не важно, кем ты станешь, когда вырастешь. Хочешь быть патологоанатомом? На здоровье! Футбольным комментатором? Пожалуйста! Клоуном в торговом центре? Отличный выбор!»

Очень редко бывает так, что одно предложение способно настолько повлиять на меня. Но это произошло. И это был не какой-то известный детский психолог. Это была бесценная обратная связь от самих детей. Вот те слова, которые изменили все: “… спортсменов колледжа спросили, какие слова их родителей позволяют им чувствовать себя прекрасно и усиливают их радость во время и после игры. Их подавляющим ответом был: “Я люблю смотреть, как Вы играете.”