Педагогам на замітку
-
Тренуємо асертивність
Асертивність – це особиста відповідальність за свою поведінку; вміння не звинувачувати інших людей за їх реакцію на нашу поведінку; здатність людини відстоювати свою точку зору, не порушуючи моральних прав іншої людини; самоповага, повага до інших людей.
-
Чи можна відпочивати під час війни
Делікатність – це чи найнеобхідніша зараз манера поведінки. Будь яка наша дія має бути усвідомлена тим, що можна комусь зробити боляче. І цих «комусь» – пів країни, якщо не більше. Якщо ти спиш не в окопі – тобі вже повезло. Якщо живеш в незруйнованому будинку – тобі знову повезло. Якщо твої діти при тобі, здорові і не травмовані війною – тобі дуже повезло. А якщо в тебе ще є робота і улюблена машина чи мотоцикл – то ти тричі везунчик. Війна має збільшувати емпатію, а не розділяти людей на два табори. Дорослість суспільства вимірюється саме нею. Можна і потрібно відпочивати від війни, але треба це робити делікатніше.
-
Як мотивувати себе
Людина так влаштована, що не може працювати постійно в одному режимі. Періодично відбувається занепад сил, опускаються руки і зовсім не хочеться нічого робити. У цей момент важливо себе підбадьорити і мотивувати, щоб повернутися у стрій.
-
Як впоратись із втратою
-
Як розпізнати батьківський аб’юз
Аб’юз (від англ. abuse – зловживати; ображати) – вид емоційного насильства у стосунках. Підступна особливість аб’юзу – подвійність та насильство, прикрите благими намірами. У дитячо-батьківських відносинах – це жорстокість, прикрита «вихованням». Відчуваючи повну владу над дитиною, батьки користуються цим зовсім не на благо. Батьки-аб’юзери– це люди, які періодично допускають насильство до власної дитини. Воно може полягати в ігноруванні її потреб, маніпуляціях, приниження, криках, заподіянні фізичної шкоди тощо. Звісно, що батьки ненавмисно травмують дітей. Батьки-аб’юзери – це також травмовані в дитинстві діти, які не мають досвіду формування довірливих та безпечних взаємин. Як наслідок – вони не можуть передати цей досвід своїм дітям. Дуже часто усвідомлюючи, що ми хочемо виховувати дітей не…
-
Емоції під час війни
Під час війни кожна людина зіштовхується з безліччю непростих ситуацій. Тому коливання настрою загострюються. Наші емоції послідовно змінюють одна одну, тому їх важливо проживати і відпускати, аби залишатися в ресурсі. Щоб “контролювати” емоції, важливо усвідомлювати, приймати і, за необхідності, думати, які за емоцією стоять незадоволені потреби, щоб по можливості задовольнити їх.
-
Вікно толерантності
-
Кожному важко по-різному
Час війни випробовує та загортовує, перевіряє на віру та міцність кожного, хто перебуває в дивній сюрреальності, де людська логіка потрапляє в капкан руйнування стереотипів та звичних шаблонних уявлень про майбутнє людства. Виникає цілком природня спокуса порівнювати свій стан з іншими: хтось втратив стабільність, житло, роботу, надію, зв’язки, розуміння близьких, а хтось – потрапив у трагічну ситуацію втрати людей, яких любив та без яких не бачив своєї подальшої долі. Тож всім важко!
-
Що таке «провина вцілілого»?
Провина того, хто вижив (Survivor guilt) виникає тоді, коли людина була учасником подій, на які не мала впливу, не могла нічого з цим зробити. Основне переживання — відчуття безсилля стосовно ситуації. Люди відчувають злість, провину, сором через те, що не можуть щось зробити або навіть кажуть: «мені постійно здається, що я роблю недостатньо». Навіть коли людина досить активно, як у нашій ситуації, включилась у допомогу та різного роду волонтерство, її може з’їдати переживання: роблю не те і не тією мірою. Які фізичні ознаки та наслідки? Наслідки такого стану проявляються на різних рівнях. На фізичному: хронічний стрес призводить до загострення тих захворювань, що є, або і до виникнення нових. Ніякої містики,…
-
Синдром відкладеного життя
В умовах війни важко думати про майбутнє та будувати плани, адже в один момент може все кардинально змінитися. Однак у період невизначеності психологи рекомендують не чекати “кращих часів”. Суспільство ділиться на декілька категорій: Перша – люди з ресурсною психікою без комплексних травм. Вони мають сили продовжити життя навіть попри війну.