Педагогам на замітку

Як приборкати «синдром самозванця»

«Синдром самозванця» – суб’єктивне відчуття людини, що вона не заслуговує того успіху, який має. «Так склались обставини», «насправді я не вартий такого визнання» – це часто можна почути від людини, яка схильна знецінювати свої досягнення.

Багато в чому «синдром самозванця» проявляється, коли йдеться про професійні досягнення. Та насправді він також може мати місце в особистому житті.

Як працювати з деструктивними проявами самокритики? Психологи радять:

Опирайтеся на факти. Для цього можна зробити список своїх позитивних якостей, досягнень упродовж останнього часу, речей, що вдаються вам найкраще. Ці списки корисно доповнювати новими перемогами у вашому житті.

Не захоплюйтеся порівнянням себе з іншими. У кожної людини свій шлях до успіху. Крім того, в соцмережах, наприклад, ми бачимо здебільшого вже результат, а не ті зусилля, що йому передували.

Працюйте з власними думками. Навчіться помічати самокритику та працювати з цими думками. Якщо внутрішній монолог штовхає вас до самознецінення, знайдіть контраргументи – «Я дійсно заслуговую на цю посаду, бо…», «Я заслуговую такого рівня життя, адже…».

Навчіться радіти своїм перемогам. Зазвичай люди із «синдромом самозванця» нехтують своїми успіхами й не святкують свої перемоги та визначні моменти в житті. Тому треба вчитися цього.

Джерело: кандидатка медичних наук, лікарка-психологиня, психотерапевтка Марія Лемещук.

Залишити відповідь