За вчинення булінгу наступає адміністративна відповідальність, а саме: за вчинення булінгу (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи карається штрафом від 850 до 1700 грн або громадськими роботами від 20 до 40 годин.

Одного разу вчителька дала учням тaке завдання – скласти список класу, подумати, які якості подобаються в кожному з однокласників найбільше, та записати їх навпроти кожного прізвища. За вихідні (урок був у п’ятницю) вона опрацювала результати, а в понеділок роздала кожному учневі листок, на якому перерахувала все хороше, що помітили в ньому однокласники.

Соціально-педагогічна робота та соціально-правовий захист дітей, які потрапили в складні життєві обставини, здійснюється у закладах освіти відповідно до Конвенції ООН про права дитини, Сімейного кодексу України, Законів України «Про охорону дитинства»,

Міністерство освіти і науки розробило рекомендації щодо проведення заходів, які запобігали б небезпечній поведінці дітей в інтернеті та інформували батьків з цієї теми.

Профілактика залучення дітей до смертельних квестів у навчальному закладі буде ефективною за умов:

Загальні положення Цей Порядок визначає механізм реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти всіх типів і форм власності, крім тих, які забезпечують здобуття освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти. Терміни, використані у цьому Порядку, вживаються у таких значеннях:

Спроба врятуватися від самотності Підлітковий період – це не тільки безтурботний час, але й час переживань, хвилювань, розчарувань і перших життєвих траге­дій.

Мета: вироблення нульової толератності до проблеми булінгу, розвиток співчутливого ставлення до жертв насилля, навички надання і отримання допомоги.

Принцип гуманізму – передбачає визнання цінності дитини як особистості, її прав на свободу, щастя, захист й охорону життя, здоров’я, створення умов для розвитку дитини, її творчого потенціалу, схильностей, здібностей, надання їй допомоги у життєвому самовизначенні, повноцінній самореалізації.

Встановити довірливі стосунки між дитиною і дорослим – «Я тобі вірю». Багато дітей не можуть розповісти дорослим про те, що сталося, оскільки бояться, що вони їм не повірять. Причина цих страхів криється в тому, що кривдник(-ця)/агресор(-ка), як правило, авторитетніше і сильніше, ніж постраждала дитина. Проявити співчуття – «Мені шкода, що це сталося». На другому етапі дитина повинна відчути, що її чують, співчувають, розуміють думки і почуття, які у неї виникають. Зменшити відчуття провини – «Ти не винен(-на) в тому, що сталося». Це третій крок, який спрямований на те, щоб дитина відчула себе комфортно і безпечно. Дорослий не повинен засуджувати, давати негативних оцінок поведінці дитини. Підтримати і схвалити поведінку дитини: «Добре,…