Сторінка учня

Як запам’ятовувати матеріал

Магічна сімка.

Ви ніколи не замислювалися, чому в давнину число «сім» було популярним і оточене таємничим ореолом? Чому, скажімо, «сім бід — один отвіт»? Чому, перш ніж відрізати, треба сім разів відміряти, і з якої речі саме «семеро одного не ждуть?» А ще було сім давньогрецьких мудреців, «сім чудес світу». Та й семиденний тиждень навряд чи випадковий…

Психологи розкрили секрет «магічної» сімки. Виявляється такий у середньому обсяг нашої пам’яті.

За умови одночасного сприймання вона здатна утримати і потім відтвори»! в середньому сім об”єктів. Причому сім літер запам’ятовується не легше, ніж сім слів і навіть сім фраз.

Тому, якщо обсяг матеріалу, котрий треба запам’ятати, дуже великий, краще поділити його на змістові уривки, прагнучи, щоб їх було не більше семи. Ще один висновок з цього правила: змістові частини матеріалу треба збільшувати і узагальнювати, передаючи головну думку однією фразою.

Адже для запам’ятовування й одного речення, й однієї думки, в якій міститься зміст двосторінкового тексту, потрібний порівняно однаковий обсяг пам’яті. Ось що писав з цього приводу американський психолог Міллер, який відкрив це явище: «Це схоже на те, коли б вам довелося носити ваші гроші в гаманці, який може вмістити тільки сім монет. Гаманцеві байдуже, чи будуть ці монети пенсами? срібними доларами».

Шукайте зв’язки.         
Любителі детективів знають, що досвідчений сищик не поспішає одягати наручники на рядового члена банди. Значно важливіше виявити зв’язки злочинця, вийти на главарів.  Іншими словами, серед другорядного треба виявити найголовніше. Через те не слід поспішати щоб там не було запам’ятати складний текст, не розібравшись в його внутрішніх зв’язках, не зрозумівши хід міркувань автора. У матеріалі можуть бути такі звязки:

а) змістові. Текст, в якому одна думка логічно визначає іншу, що йде за нею, запам’ятовується порівняно легко. Через те з самого початку постарайтеся зрозуміти зміст тексту, побачити

«логічні Зв’язки між абзацами, параграфами, розділами;

б)  структурні. Психологічні експерименти показали, що під час запам’ятовування логічно не пов’язаних між собою слів (термінів, іноземних слів) важливе значення має їх розміщення на аркушу, об’єднання в групи (наприклад, цифр у номері телефона) і навіть у якісь фігури. Підкреслюйте, обводьте потрібне, робіть скорочення, групуйте слова, які починаються з однієї літери.

Використовуйте асоціації.

Прийоми  довільного запам’ятовування можна поділити на дві групи:

а) побудовані на виявленні внутрішніх зв’язків, які є в матеріалі, що запам’ятовується (правило № 1 і № 2),

б) побудовані на внесенні ззовні в матеріал, що запам’ятовується, штучних зв’язків. Останні називають мнемонічними і застосовують тоді, коли важко виявити внутрішню структуру матеріалу.

Далі розглянемо два мнемонічні прийоми: локальної при-, в’язки і словесних посередників, Метод локальної прив’язки, або «метод місць», полягає в побудові для кількох об’єктів, що запам’ятовуються, другого ряду — опорного, який складається з добре знайомих об’єктів, або таких, що легко запам’ятовуються. Послідовність об’єктів в опорному ряду організована так, що жорстко визначено порядок їх переліку. На практиці таким опорним рядом може бути послідовність кімнати у квартирі, будинків на вулиці тощо. Людина спочатку завчає опорний ряд, а потім використовує його елементи, щоб зіставити з ними елементи ряду, який завчає.

Такий спосіб полегшення запам’ятовування давній — йому понад дві тисячі, років; є навіть легенда про те, як він виник. Одного разу поет Сімонід був у гостях. Раптом його викликали у невідкладній справі. Як тільки він вийшов за поріг будинку, стався потужний підземний поштовх, — будинок, де тільки-но і він бенкетував, повалився, і всі гості виявилися похованими під уламками. Родичі не могли, розпізнати нікого із загиблих. Тоді Сімонід подумки уявив план приміщення, де проходив бенкет. Відразу в його пам’яті ожила картина, він згадав, де хто сидів, і вказав, які останки кому належали. Відомо, що згодом систему локальної прив’язки використовували Ціцерон, Джордано Бруно та багато інших видатних людей.

Отже, якщо в матеріалі, що завчається, мало внутрішніх зв’язків — подивіться навколо. Уявивши в пам’яті обстановку, в якій ви вчили матеріал, ви пригадаєте його, тому що одержані одночасно враження мають властивість відновлювати одне одного.

Як повторювати?

Що краще — ще раз прочитати текст або спробувати переказати його своїми словами?

В одному експерименті, присвяченому вивченню пам’яті, студентів поділили на чотири групи. У першій уривок тексту читали чотири рази, у другій — тричі і раз переказували, у третій читали двічі і двічі переказували, у четвертій — тільки раз і тричі переказали. Зміст тексту найкраще запам’ятали студенти четвертої групи, найгірше — першої.

Отже, переказ тексту своїми словами сприяє кращому  запам’ятовуванні, ніж багаторазове читання, оскільки це активна, організована метою робота.

Взагалі, будь-яка аналітична робота з текстом сприяє кращому його запам’ятовуванню. Це може бути перекомпонування матеріалу, знаходження парадоксальних формулювань для нього, залучення контрастного фону чи матеріалу тощо.

Таким чином, вам треба розбити великий текст не більше ніж на сім частин, пов’язати їх між собою, виділити опори (слова і думки, що стоять за ними) і завчити їх, повторюючи за наведеною схемою.

Конспектування

Виявляється, текст можна дуже стисло скоротити, подавши його як схему типу «зірки», «дерева», «скоби» тощо. Сприймання і якість запам’ятовування значно поліпшуються завдяки великій образності записів.

Залишити відповідь