Основні прийоми роботи з казкою

Аналіз казок.

Усвідомлювати мету, інтерпре­тувати те, що стоїть за казковою ситуацією, конструкцією сюжету, поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу обирають відому казку або казку, створену психологом чи вчи­телем для індивідуальної роботи з учнями. До того ж учневі пропонують відповісти на низку запитань.

Розповідання казок.

Прийом спрямовано на розвиток фантазії й творчої уяви. Учневі або групі пропонують розповісти казку від першої або третьої особи, а також від імені інших казкових героїв.

Переписування казок.

Переписування й до­писування авторських і народних казок має сенс тоді, коли дитині не подобається щось у сюжеті казки, поворот подій, певні ситу­ації, у які потрапляють герої, кінець казки тощо. Це важливий діагностичний мате­ріал. Переписуючи казку, дописуючи свій кі­нець або вставляючи інших персонажів, ди­тина сама обирає найвідповідніший її внутрішньому стану сюжет і відшукує той ва­ріант вирішення ситуацій, який дає змогу звільнитися їй від внутрішнього напруження. У цьому полягає психокорекційний сенс пе­реписування казки.

Постановка казок за допомогою ляльок.

Ро­бота з ляльками дає змогу вдосконалювати й виявляти через ляльку ті емоції, яких за­звичай дитина з певних причин не може собі дозволити виявляти.

Малювання за мотивами казки.

Цей спо­сіб роботи може ґрунтуватися як на малю­ванні вже наявної казки, так і на створенні абсолютно нової. Потім відбувається обго­ворення малюнків.

Програвання епізодів казки.

Програвання епізодів казки дає можливість дитині від­чути певні емоційно значущі ситуації й пе­режити певні емоції. Групове застосування казкотерапії дає можливість «проживати» казку у вигляді гри чи вистави, що сприяє не лише психічному, а й фізичному оздоров­ленню дитини.

Написання казок.

Написання казок допома­гає розвивати фантазію та створювати нові образи. До того ж створення казок допома­гає клієнту пізнати свій внутрішній світ і зро­зуміти корінь проблеми.

Так, казкотерапія дає змогу людині відчути психологічну захищеність у повсяк­денному світі, дає можливість програти ос­новні життєві ситуації в «захищеному ре­жимі» посередництвом казок.

Цей вид терапії дає змогу глибше розібра­тися в собі, активізувати внутрішні ресурси людини. Однією з особливостей казкоте­рапії є можливість переключення уваги. Ін­коли поліпшення може настати вже тому, що увагу переключають з однієї проблеми на іншу, казкову.

Важливим є те, що деякі казки мають терапевтичий ефект як для дітей, так і для дорос­лих. Читаючи казку, роздумуючи про неї, лю­дина на несвідомосимволічному рівні «запу­скає» власні творчі процеси.

Цінною ознакою казок є те, що відбувається певна трансформація: слабкий герой пере­творюється в сильного, недосвідчений – у мудрого, лякливий – у сміливого тощо.

Отже, казка чудово сприяє розвитку ди­тини. Дитина асоціює себе з головним героєм й у своїй уяві подорожує, бореться з чудовиськами, перемагає зло, страхи, тобто «проживає» казку.

«Казка кличе нас у мандри, велить бути в житті сміливими і мудрими, долати пере­шкоди й біди і не забувати добра світового, бо тільки цим і вимірюється наша людська сутність», писав Валерій Шевчук, україн­ський письменник.