Казка “Пробач”

Одного разу там, де потрібно було вимовити Слово, зустрілось Мовчання з Мовчанням. За крок до біди пізнали одна одну дві гіркі образи. Їх погляди виражали самотність й пустоту.

Раптом між ними утворилася безодня, а за спиною повстали непрохідні гори. Жахнулись Мовчання й Мовчання. Вони побачили кінець своєї дороги та усвідомили, що їм не судилося жити разом, а судилося разом померти.

Німі губи стиснулись, а уста шукали Слово. Сили їх були на межі… І потягнулись руки назустріч. І народилось Слово: «Пробач!»