Аналіз казок. Усвідомлювати мету, інтерпре­тувати те, що стоїть за казковою ситуацією, конструкцією сюжету, поведінкою героїв. Наприклад, для аналізу обирають відому казку або казку, створену психологом чи вчи­телем для індивідуальної роботи з учнями. До того ж учневі пропонують відповісти на низку запитань. Розповідання казок. Прийом спрямовано на розвиток фантазії й творчої уяви. Учневі або групі пропонують розповісти казку від першої або третьої особи, а також від імені інших казкових героїв. Переписування казок. Переписування й до­писування авторських і народних казок має сенс тоді, коли дитині не подобається щось у сюжеті казки, поворот подій, певні ситу­ації, у які потрапляють герої, кінець казки тощо. Це важливий діагностичний мате­ріал. Переписуючи казку, дописуючи свій кі­нець або…

Завдання профілактики девіацій зумовлюють різноманітність методів психолого-педагогічної діагностики та перелік основних заходів вторинної профілактики: вивчення особових справ учнів, включаючи довідку про стан здоров’я; знайомство з сім’єю, вивчення її соціально-психологічного клімату; бесіди з іншими вчителями – предметниками; спостереження за поведінкою учня на уроці та у позанавчальній діяльності за такими параметрами: успішність, відношення до навчання, до праці, до товаришів, до себе, до близьких, батьків, участь у суспільному житті групи, навчального закладу, навички культури поведінки; організація безпосереднього спілкування з такими учнями; спостереження за індивідом групи «ризику» у педагогічно – значущих ситуаціях тощо.

Психолого-педагогічну допомогу особистості, схильної до девіантної поведінки, можна розглядати як комплекс соціально-психологічних і педагогічних заходів, що спрямовані на виявлення і виправлення умов, які сприяють проявам девіантної поведінки; створення передумов попередження відхилень у поведінці, зокрема, через пропаганду здорового способу життя; створення сприятливого соціально-психологічного клімату в мікросоціальному оточенні дитини; створення можливостей для самореалізації особистості у суспільстві тощо.

Акцентуації характеру можуть лежати в основі формування девіантної поведінки учнів. Типи акцентуацій та властиві їм форми девіантної поведінки.

У ранній юності відбувається прогресивний розвиток теоретичного мислення (вони виявляють логічне мислення, здатність займатися теоретичними міркуваннями та самоаналізом). Їх інтелект формується як цілісна структура. У цьому віковому періоді починає окреслюватися індивідуальний стиль інтелектуальної діяльності (пізнавальний і когнітивний стилі), формується ментальний досвід, виробляються індивідуальні варіанти способів сприймання, запам’ятовування і мислення, які визначають шляхи набуття, накопичення, перероблення та використання інформації.

У ранній юності основними є потреби в самореалізації, самовираженні, з’ясуванні сенсу життя. На основі зовсім нової соціальної мотивації розвитку відбуваються суттєві зміни у змісті і співвідношенні провідних мотиваційних тенденцій.

Важливою особливістю психічного розвитку особистості в ранньому юнацькому віці є становлення самосвідомості, яке відбувається як відкриття учнем свого неповторного внутрішнього світу, індивідуальності своєї особистості, усвідомлення незворотності часу, формування цілісного уявлення про себе.

Девіантна поведінка (від лат. deviatio — відхилення) система дій і вчинків людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам або визнаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.

1. Демонстративна особистість. Якості демонстративної особистості дуже часто виявляються в підлітків, а особливо в тих, що не можуть або не хочуть виявити себе в навчанні або громадському житті.

Сучасні уявлення про посттравматичний стресовий розлад склалися остаточно в 1980-х роках, однак інформація про вплив травматичних переживань накопичувалися протягом сторіч.