Популярною є думка, що людина приймає алкоголь для того, щоб зменшити свою тривогу. Насправді алкоголь є наркотиком, тобто він дає ілюзію переміщення людини до якогось уявного світу. Він змінює свідомість людини. І в цей час сп’яніння людина може не відчувати тривогу.

Коли рідні дитини зазнали поранень, перебувають на лікуванні чи реабілітації – у дитини виникає багато тривог і запитань… Підтримка потрібна не лише пораненим рідним – підтримка потрібна і дітям… Обговорюйте з дитиною ситуацію зі здоров’ям поранених. Уникаючи розмов, кажучи «напівправду», намагаючись оберегти її від хвилювань, ми, на жаль, зумовлюємо те, що дитина залишається зі своїми домислами та тривогою наодинці – а це дуже непросто… Важливо говорити з дітьми, слухати усі занепокоєння та запитання – і пробувати знайти відповіді та надати емоційну підтримку. Дитині набагато легше, якщо в цьому досвіді вона не сама і може говорити з рідними про свої занепокоєння. Залучайте дитину до турботи про поранених. Турбота може проявлятися по-різному:…

Єдиний спосіб вийти з аб’юзивних відносин – перестати маніпулювати. Це можливо, коли один із батьків бере відповідальність на себе: «Це не ти змусив, це я не впорався», «Я, дійсно, хотів так, як краще, але був не правий», «Я сам був не правий». Так у родині починають закріплюватися поняття: – довіри; – виконання обіцянок; – цінність слова; – підкріплення впевненості; – цінність самої людини. Зовсім не обов’язково бути «жорстким», щоб тебе чули. Зовсім не обов’язково контролювати, щоб щось було виконано. Таке токсичне ставлення сильно відображається на психіці та накладає свій відбиток на життя вже дорослих дітей. Позбутися від усіх негативних «налаштувань», опрацювати цю тему і повернути адекватну самооцінку складно, але можливо.  

– пригнічення волі дитини; – знищення віри в себе; – підривання самооцінки; – виникнення страхів; – дитина не може навчитися приймати рішення самостійно. Здебільшого діти, які зазнавали аб’юзу зі боку батьків, у майбутньому несвідомо обирають партнера, схильного до аб’юзу. Просто ми впізнаємо знайоме, рідне й оманливо безпечне. Наголошу на те, що вербальний аб’юз (у словах) такий же травматичний, як і фізичний. Для дитини батьки – центр Всесвіту. І якщо батьки думають про мене погано – я вірю, що я така, адже вони знають краще. Вербальний аб’юз не лише веде до викривлення нашого уявлення про себе, але і формує негативне очікування нашого майбутнього.