- Дуже важливо, щоб усі члени сім’ї залишалися разом у стресових ситуаціях. Коли ми разом – ми швидше відновлюємося та краще справляємося зі стресами.
- Дітей слід заспокоювати як за допомогою слів, так і тілесно (обіймати, цілувати, поправляти волосся тощо).
- Забезпечте постійний режим. Дітям потрібна передбачуваність. Їм легше розібратися, чого слід очікувати від життя, якщо прописаний час прийому їжі, виконання домашньої роботи, сну тощо. Це допомагає їм відчувати себе в безпеці та знижує рівень стресу.
- Допомагайте дітям переосмислювати стресові ситуації. Батьки повинні допомагати своїм дітям тлумачити життєві ситуації більш позитивно. Звісно, іноді трапляються об’єктивно стресові ситуації. У таких випадках батькам необхідно допомагати своїм дітям справлятися з ними в інші способи.
- Ініціюйте розмови про почуття. Вчіть дітей орієнтуватися у світі емоцій та почуттів.
- Уважно слухайте розповіді дітей про те, що вони відчувають і думають з приводу того, що відбувається.
- Ставтеся серйозно до дитячих переживань і не ігноруйте дитину, якщо вона поділилася з вами своїми страхами. Замість «Не вигадуй» скажіть: «Давай разом перевіримо».
- Не «заражайте» дитину власними страхами.
- Допомагайте дітям змінювати їхні уявлення про стресові ситуації. Переконання дітей мають істотний вплив на те, як вони себе поводять.
- Роз’ясніть дітям відомі вам факти щодо події; вислухайте реакцію дітей. Варто надавати дітям правдиву інформацію (із врахуванням вікових особливостей) про життєву ситуацію, в якій ви опинилися.
- Давайте лише ті обіцянки, які ви зможете виконати.
- Незважаючи на дитячі страхи, і самі діти, і всі члени сім’ї повинні продовжувати нормальну діяльність (готувати, ходити на роботу чи в навчальний заклад, прибирати, читати).
- У разі необхідності дійте спільно зі службами допомоги (психологами, соціальними працівниками, педагогами).
- Будьте уважними до змін у поведінці дитини. Зверніться до лікаря чи психолога, якщо стан дитини викликає занепокоєння.