“Як знайти друзів”

Мета: розширити знання учнів про спілкування, його роль у житті людини;

ознайомити з деякими прийомами ефективного спілкування;

вчити практично використовувати набуті знання.

Вступне слово психолога

Добрий день усім присутнім! Сьогодні ми з вами  спробуємо дати відповідь на запитання, яке рано чи пізно постає перед кожним із нас: як знайти друзів і не нажити ворогів? Саме так звучить тема нашої години спілкування. Усі ми протягом свого життя більшу частину часу проводимо у компанії певної групи людей, або, як ми кажемо, у колективі. За період свого життя людина змінює якнайменше 8 колективів.

Хто може назвати їх? (Батьківська сім’я, дитячий садок, школа, заняття в секціях чи гуртках, інститут, професійний колектив, власна сім’я). Ми назвали основні колективи, але їх може бути набагато більше.

У кожному колективі свої правила, та є одна річ, яка їх об’єднує. Усюди ми спілкуємося одне з одним. І тому рано чи пізно перед нами постають запитання: як нас прийме колектив, як знайти друзів, як швидко адаптуватись до нової ситуації, як стати своїм…та багато інших, на які не завжди вдається знайти відповідь.

Думаю, після сьогоднішньої зустрічі ви отримаєте відповіді, що вас цікавлять, і зрозумієте, чому у вашому житті інколи виникають ситуації, які не до вподоби нам або іншим. Вони часом призводять до розриву стосунків із найкращими друзями.

Перш ніж перейти до обговорення сьогоднішньої теми, давайте пригадаємо, що таке спілкування.

Мозковий штурм „Спілкування і його значення в житті людини”

Уважно вислуховуються всі висловлювання учнів, підбиваються підсумки.

Психолог. Усі ви по – різному дали визначення терміну „спілкування” та визначили його роль у житті людини. Кожне визначення правильне. Справді, спілкування – це процес обміну між людьми певними результатами психічної діяльності – засвоєння інформації, думок, оцінок, почуттів і настанов.

Спілкування є однією з основних ланок у великому ланцюгу психологічного формування людини. Якщо така ланка випадає – розвиток іде в іншому напрямку. Цей факт доведено науковими дослідженнями.

Відомо понад 40 випадків виживання дітей у джунглях. Вони бігали навкарачки, харчувалися сирим м’ясом, повністю залежали від тварин, які їх вигодували. Як ви думаєте, чому вони не стали людьми?

Дитина , яка живе серед тварин, має певні відхилення у розвитку. Без підтримки дорослого у неї значно менше шансів стати „людиною розумною”, а з часом вона незворотно втрачає таку можливість.

10 років із дівчат – „мауглі” намагалися зробити людей. Їх навчили 14-15 слів, орієнтовно прямої ходи, але про розвиток інтелекту навіть і не йшлося. Ще один приклад: дівчинка Оля, небажана дитина, яких, на жаль, чимало. Її мама не шкодувала для неї молока, але обділяла ласкою і турботою. Тому в 6 років Оля не вміла ні говорити, ні ходити. Потрапивши до лікарів та педагогів, вона до 7 років навчилася ходити, але за 3 роки померла, так і не почавши говорити і досягнувши розумового розвитку 2,5 – річного малюка. Таке явище називається госпіталізмом – це коли дітям відмовляють у ласці і спілкуванні.

Людина дуже потребує спілкування. Коли вона самотня, то надзвичайно від цього страждає. Який висновок можна зробити з усього почутого?

Ось ми і дійшли до того, що людина не може жити без спілкування, а отже – без колективу, в якому відбувається процес обміну інформацією. Для того, щоб спілкування було приємним для всіх його учасників, треба знати  і використовувати на практиці певні правила ефективної взаємодії. Що таке, на вашу думку, ефективне спілкування? (Спілкування, яке дає змогу продуктивно обмінюватись інформацією, допомагає досягти поставленої мети, є приємним і комфортним.)

Які ви знаєте правила спілкування?

Але це лише незначна частина того, що справді може допомогти встановити дружні контакти. Деякі важливі правила ми сьогодні з вами розберемо.

Скоро ви закінчите навчальний заклад і вам знову необхідно буде адаптуватися, завойовувати своє місце у колективі.

Тому вам всім стане у пригоді перше правило, „Правило особистої зони”. Пояснити його мені допоможете ви. (Виходять два добровольці. Один стоїть, а другий наближається до нього. Тільки – но той, хто стоїть, відчує дискомфорт, – зупиняє того, який іде. Виходять декілька пар. Таким чином відбувається демонстрація різної особистої зони.)

Людина „володіє” повітряною оболонкою, що оточує її тіло. Яка завбільшки ця оболонка – залежить від щільності населення. У людей, які проживають у густонаселеній місцевості, особиста територія набагато вужча. Розміри просторової території людини можна поділити на 4 просторові зони:

1. Інтимна зона (від 15 до 46 см)

З усіх зон ця найголовніша, оскільки саме її людина оберігає так, наче це її власність. У цю зону можуть проникати тільки ті, хто вам справді близький. Це діти, батьки, чоловік (дружина), близькі друзі й родичі. Отже, якщо торкнутися руки людини, з якою ви щойно познайомились, вона може відреагувати негативно.

У великих містах люди часто збираються у натовпи (на концертах, у кінозалах, на ескалаторах, у транспорті), що призводить до неминучого вторгнення людей в інтимні зони одне одного.

Як зазначає А. Піз, існує кілька неписаних правил поведінки західної людини в умовах скупченості людей, наприклад, у автобусі, метро чи ліфті. Вони такі:

1. Не можна ні з ким розмовляти, навіть зі знайомими.
2. Не варто дивитися впритул на інших.
3. Обличчя має бути повністю безпристрасним – жодних проявів емоцій.
4. Якщо у вас у руках книжка чи газета, повністю зануртеся у читання.
5. Що тісніше у транспорті, то стриманішими мають бути ваші рухи.
6. У ліфті слід дивитися тільки на індикатор поверхів.

Правила поведінки на вулиці:

• перепросіть за клопіт;
• подякуйте за допомогу;
• під час розмови не робіть занадто різких рухів;
• не торкайтеся співрозмовника;
• не підходьте до перехожого вдвох чи втрьох.

Запам’ятайте: у ситуаціях спілкування незнайомих людей на вулиці будь – які їхні реакції не завжди можуть стосуватися вас.

2. Особиста зона (від 46 см до 1,2 м).

Це відстань, яка, зазвичай, розділяє нас, коли ми на коктейль-вечірках, офіційних прийомах, офіційних вечорах і дружніх вечірках.

3. Соціальна зона (від 1,2 м до 3,6 м).

На  такій відстані ми тримаємося від сторонніх людей, наприклад, слюсара – сантехніка, електрика, муляра, який прийшов ремонтувати нашу квартиру, нового співробітника на роботі і людей, яких не дуже добре знаємо.

4. Громадська зона (більш як 3,6 м).

Коли ми звертаємося  до великої групи людей, найзручніше стояти саме на такій відстані від аудиторії. Якщо ви хочете, щоб люди почувалися у вашому товаристві затишно, дотримуйтеся золотого правила: „Тримай дистанцію”. Що інтимніші наші стосунки з іншими людьми, то ближче дозволяється нам проникати в їхні зони.

Наприклад, щойно прийнятий на роботу службовець спочатку може подумати, що колектив ставиться до нього неприязно, але співробітники просто тримають його на дистанції соціальної зони, оскільки мало знають. Тільки – но вони пізнають його краще, відстань між ними скоротиться, і, зрештою, йому дозволять пересуватися в межах особистої зони, а в деяких випадках – проникати в інтимну.

Друге правило, х яким я хочу вас ознайомити, – „Активне слухання”. Активне слухання – це активна дія, що дає почути, зрозуміти і відповісти співрозмовнику та передбачає використання міміки і жестів, уточнень, узагальнень, перефразувань.

Вправа „Цікава історія”

Одному учаснику пропонують вийти за двері і підготувати невеличку розповідь зі свого життя, яка, на його думку, могла б зацікавити всіх учнів. Психолог дає групі завдання: на початку розповіді займатися своїми справами, не слухати доповідача і робити вигляд, що зовсім нецікаво. Після умовного сигналу – усі із зацікавленням слухають, ставлять запитання.

• Що вас здивувало?
• Чи легко було розповідати?
• Ваші почуття на початку розповіді і в кінці.
• Який висновок можна зробити?

Треба не тільки красиво розмовляти, а й вміти слухати. Тоді до вас потягнуться люди.

Вправа „Ярлики”

Учасники діляться на дві команди. Кожна отримує портрет чоловіка й інструкцію: „Опишіть його характер за зовнішністю”. Портрети однакові, але команди не мають про це знати.

Одній команді ми говоримо, що це відомий лікар, який робить операції на серці. Другій – що це керівник терористичного угрупування.

Групи  розташовуємо так, щоб вони не чули одне одного і не бачили, що в них однакові портрети.

Обговорення:

• На що ви орієнтувалися під час складання характеристики?
• Яку роль відігравало знання про професію людини?
• Назвіть випадок із життя, в якому діє механізм „ярлика”.
• До чого можуть призвести негативні установки в реальному житті?

За допомогою цієї вправи ми можемо сформулювати  третє правило – ніколи не робіть висновків про інших, не поспілкувавшись із ними. Перше враження може бути оманливим.

Це було останнє правило на сьогодні. Сподіваюся, що вищевказане ви запам’ятаєте надовго.

Обговорення:

• Яке правило вам сподобалось найбільше?
• Якого правила ми частіше не дотримуємось під час спілкування?
• Яка інформація була для вас новою?
• Чи сподобалось вам година спілкування? Чим саме?
• Що цікавого ви дізналися?
• Що вас найбільше вразило?