Як працювати з дітьми з поведінковими розладами

Насамперед установіть межі дозволеного, еталони поведінки учнів для стандартних ситуацій, лише тоді стежте за дотриманням порядку. Учень повинен знати, в чому полягає прийнята і неприпустима поведінка, тільки в такому, разі можна вимагати відповідальності за дотриманням конкретних правил, застосовувати покарання. Намагайтеся тримати свої емоції у стані спокою. Звертайте увагу й реагуйте на будь-які вияви позитивної поведінки дітей, навіть на незначні. Розмовляйте завжди спокійним голосом, повільно, стежте за своєю мовою. Спокійно втручайтесь у ситуацію.

Намагайтесь розшифрувати сигнали, що попереджають про можливість вибуху в поведінці дітей. Намагайтесь уникати безупинного негативного реагування. Рідше говоріть «ні», «припини», «не можна». Коли учні відкрито кидають виклик непокори, відповідайте рішуче і впевнено. Будьте завжди товариські, але не фамільярні.

Пам’ятайте, що учню потрібен учитель, а не партнер по грі. Наполягайте на повазі до дорослого. Ніколи не йдіть на компроміс, поступаючись своїми нормами для того, щоб бути авторитетним.

Пам’ятайте, що дитяча безвідповідальність — явище, яке не має нічого спільного з відвертою непокорою. Тому боротися з нею треба спокійними методами. Налагоджуйте зворотний зв’язок – це сприяє встановленню гарної поведінки. Стежте, щоб незначна подія не перейшла у велике протистояння, не реагуйте на все занадто бурхливо.

Пам’ятайте, що немає менш ефективного методу впливу на людину, ніж гнів і роздратування. Уникайте публічного протистояння (на очах інших учасників навчально-виховного процесу). Будьте прикладом гарної поведінки, в більшості випадків учні не вчаться, а переймають її.

Готуючись до уроку, завжди продумуйте альтернативні плани та матеріали, будьте гнучкими. Станьте господарем ситуації, фасилітатором. Пам’ятайте, що учні швидко розпізнають нерішучість і дезорганізованість. Створюйте умови, щоб усі діти отримали змогу відчути свою значущість на уроці, адже це позитивно впливає на їхню позицію та поведінку. Пам’ятайте, що відсутність чітких розпоряджень є стимулом до поганої поведінки.

Практикуйте моделювання ситуацій подолання гніву та розчарування. Виявляйте ввічливість і повагу до особистості дитини. Будьте послідовні. Ніщо так не бентежить учня, як мінливість у настрої і діях учителя, адже це викликає негайне бажання випробувати межі дозволеного, що призводить до конфліктів у класі.

Уникайте вимог, які неможливо виконати, оскільки це створює ситуацію нерозв’язаного конфлікту та завдає шкоди емоційній сфері людини. Стримуйте свій гнів. Якщо відчуваєте, що у вас виникає роздратування, намагайтеся не дати вашим почуттям вийти з-під контролю, розслабтеся, нехай рухи стануть ненапруженими, жести – повільними, голос – тихим.

Ураховуйте індивідуально-психологічні особливості учнів. Пам’ятайте, що вони вимагають різних методів навчання через властиві їм можливості й особливості.

Нехай вашими діями керує любов. Взаємини, засновані на щирій повазі та любові, складаються гарно, незважаючи на окремі помилки.