Усе, що треба знати про вибір професії

Професія – з латинської “оголошую свою справу”. Професія визначається характером продукту що виробляється, засобами та специфічними умовами виробництва в одній із галузей народного господарства. Спеціальність – це підвид професії, що зумовлюється подальшим розподілом праці в рамках однієї професії. Наприклад, лікар – професія, а хірург – спеціальність; педагог – професія, а викладач-математик – спеціальність; слюсар – професія, слюсар-складальник – спеціальність.

Кваліфікація – визначається рівнем спеціальних знань, практичних навичок та характеризує ступінь складності конкретного виду роботи, що виконується. З розвитком суспільного розподілу праці кількість професій безперервно збільшувалась. Зазнавала змін і якісна сторона професій –залежно від складності технології, форм, організації праці та умов підготовки робітників. Наприклад, за епохи патріархального рабства в Греції було близько десятка професій: гончарі, лимарі, майстри з обробки металів, каменярі та ін. Пізніше, в V-VI ст. до н.е., в Греції нараховувалось близько 50 професій. В XIV ст. у Франкфурті-на-Майні існувало близько 200. У словнику професій, опублікованому в США у 1965 році, описано майже 22 тис. видів робіт, або понад 35 тис. назв професій і спеціальностей. На даний час за підрахунками спеціалістів в світі нараховується 50 тис. професій.

Кількісне збільшення видів праці та їх якісна зміна є наслідком безперервного ускладнення виробництва, що розвивається швидкими темпами, його інтеграції. За деякими підрахунками, понад 50% існуючих в наші дні професій і спеціальностей були невідомі ще 30 років тому.

Поява нових професій пов’язана не лише з механізацією й іншими напрямками науково-технічного процесу, але й з появою нових галузей виробництва. Таким чином, приналежність до певної професії – це одна з багатьох суспільних ознак людини, поруч із національною чи сімейною приналежністю. За професійною ознакою люди можуть об’єднуватись у категорії чи групи людей, що займаються однаковим видом трудової діяльності.

Отже, обрати собі професію – значить не тільки вибрати собі роботу, але й бути прийнятим до певної групи людей з її етичними нормами, правилами, принципами, цінностями, способом життя. Професія характеризує певну категорію людей, котрі займаються певним видом трудової діяльності. Однак не кожна трудова діяльність є професійною. Трудова діяльність людини може вважатися професійною, якщо виконуються принаймні ще дві умови.

По-перше, професія характеризується наявністю: певного рівня кваліфікації, майстерності, вміння, професійної підготовки, спеціально здобутих знань і навичок, які часто підтверджуються спеціальними документами про професійну освіту: дипломами, свідоцтвами, атестатами, сертифікатами. Таким чином, якість професійної діяльності вважається більш високою, ніж якість діяльності непрофесіонала, дилетанта чи любителя.

По-друге, професія є свого роду товаром, який людина може продавати на ринку праці. Причому, товаром, який користується попитом, за який інші люди готові платити. Тобто професійна діяльність служить джерелом доходів людини. Таким чином, наприклад, догляд за своїми власними дітьми не є професійною діяльністю, хоча його і можна назвати працею. А ось догляд за дітьми в дитячому садку, який здійснює няня, є в повному сенсі цього слова професійним. Або, наприклад, захоплення складанням гороскопів можна вважати просто хобі. Та коли людина має диплом астролога і складає гороскопи для клієнтів, це вже можна назвати професією. Або якщо людина займається спортом заради свого задоволення, то ми вважаємо її просто любителем, а якщо вона заробляє цим собі на життя, то вона професійний спортсмен.

У документі, який називається “Єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник”, нараховується 6 тис. назв професій, а сучасний класифікатор професій Держстандарту України подає понад 15 тис. професій. Хоча користуються попитом трохи більше, ніж тисяча з них, однак доволі важко орієнтуватись у такому величезному світі. Тим паче, що мало не щороку з’являються нові професії та зникають старі, стираються межі між ними, а деякі, навпаки, постійно поділяються, подрібнюються, розмножуються.

Кожна професія висуває певні вимоги до людини. Одні професії вимагають від людини сили і спритності, інші – переважно розуму й акуратності, ще інші – комунікабельності і стриманості. Деякі професії вимагають від людини практично однакових рис. Їх можна об’єднати у групи, які можна уявити як свого роду професійні держави зі своїми законами, мовою, населенням, що займають на карті певне положення. Наприклад, професії слюсаря з ремонту автомобілів, слюсаря механоскладальних робіт і слюсаря-сантехніка різняться тільки з погляду виробничих завдань і умов праці, та ніяк не з погляду висунутих до людини вимог. Тому їх сміливо можна ставити на одне й те ж місце на психологічній карті професій. Так само, як і на справжній географічній карті, положення професій на психологічній карті можна описати двома координатами. Тільки на психологічній карті роль широти відіграє психологічний тип професії, а роль довготи – психологічний клас професії.

Тип професії вказує на те, з чим людині доводиться мати справу у процесі своєї професійної діяльності, тобто на предмет праці. Предметом праці можуть бути інші люди, техніка, інформація, художні твори чи природа. А клас професій свідчить про ступінь складності й потрібної кваліфікації людини, тобто про характер праці. Характер праці може бути виконавчим або творчим.

Загальновизначеною та найбільш вживаною у профорієнтації є психологічна класифікація професій, запропонована Є.Клімовим. Основою є поділ на типи професій за предметом праці. Розглянемо спрощений модернізований варіант згаданої психологічної класифікації (карти професій). За “предметом праці” можна виділити 5 типів професій.

1. До професій типу “людина – людина” належать професії, пов’язані з:

• медичним обслуговуванням (лікар, медсестра, санітарка);
• навчанням та вихованням (вихователь, няня, вчитель, викладач, тренер);
• побутовим обслуговуванням (продавець, провідник, офіціант);
• правовим захистом (юрист, дільничний інспектор);
• соціальною допомогою та захистом (працівники служби зайнятості, пенсійного фонду, громадських організацій).

Професії цього типу висувають вимоги до таких рис працівника, як уміння встановлювати і підтримувати ділові контакти, розуміти стан людей, впливати на інших, проявляти витримку, спокій і доброзичливість, мовленнєві здібності. Одним з найважливіших завдань психодіагностики в системі профконсультацій є виявлення таких особистісних якостей, які обумовлені особливостями емоційної сфери, потребою у спілкуванні, поведінковим (“соціальним”) інтелектом.

2. Тип “людина – техніка” включає в себе професії, пов’язані зі:

• створенням, монтажем, збиранням і налагодженням технічних пристроїв (монтажник, зварювальник, інспектор – конструктор);
• експлуатацією технічних засобів (водій, кочегар, кранівник, токар, швачка-мотористка);
• ремонтом техніки (слюсар-ремонтник, механік, електромонтер із ремонту обладнання).

Цей тип професії вимагає від працівника високого рівня розвитку наочно-образного мислення, просторової уяви, технічної обізнаності та кмітливості, спритних та точних рухів, сенсомоторної координації, добре розвинених особливостей уваги, динамічного окоміру. Для регулювання виробничих процесів у деяких видах діяльності суттєве значення мають зорові, слухові, вібраційні м’язово-суглобні сприйняття.

3. Тип “ людина – знакова система” об’єднує професії, пов’язані з:

• текстами (коректор, друкарка, перекладач, бібліотекар);
• цифрами, формулами й таблицями (програміст, економіст, бухгалтер, касир);
• кресленнями, картами схемами (штурман, кресляр);
• звуковими сигналами (радист, телефоніст).

Професії цього типу вимагають від людини здатності до абстрактного мислення, оперування числами, тривалого та стійкого зосередження уваги, терпіння, посидючості, вміння з цікавістю працювати з цифрами, формулами, хімічними символами, схемами, графіками тощо. Людина, котра має деякі дефекти мови, а також такі індивідуально – психологічні особливості, як скутість (у незнайомій новій обстановці губиться), швидка втомлюваність, подразливість від нав’язливого спілкування, у змозі успішно оволодіти і з задоволенням працювати за професіями даного типу.

4. До типу “людина – художній образ” можна віднести професії, пов’язані зі:

• створенням, проектуванням, моделюванням художніх виробів (художник, журналіст, модельєр, композитор);
• відтворенням, виготовленням різноманітних виробів за ескізом, зразком (ювелір, актор, закрійник, реставратор, столяр-червонодеревник, квітникар-декоратор). Від людини в професіях цього типу вимагається розвинутий художній смак, висока естетична чутливість, багата та яскрава уява, образна пам’ять, образне мислення, естетичні почуття.

5. До типу “людина – природа” можна віднести професії, пов’язані з:

• вивченням живої та неживої природи (мікробіолог, агрохімік, геолог);
• доглядом за рослинами та тваринами (лісник, овочівник, зоотехнік);
• профілактикою та лікуванням захворювань рослин і тварин (ветеринар).

Цей тип передбачає наявність у людини доброї спостережливості, здатності орієнтуватися в умовах непередбачуваності й відтермінованості результатів, змінювати мету залежно від умов, витривалості й терплячості в умовах нестачі комфорту.

За “характером праці” виділяються два класи професій:

• професії виконавчого класу, пов’язані з виконанням рішень, роботою за заданим взірцем, дотриманням чинних правил та нормативів, дотриманням інструкцій, стереотипним підходом до вирішення проблем (агент, медсестра, продавець, приймач замовлень, соціальний працівник, машиніст, оператор, верстатник, столяр, касир, друкарка, телефоніст, перукар). У більшості випадків професії цього класу не вимагають вищої освіти.
• професії творчого класу пов’язані з аналізом, дослідженням, випробуванням, контролем, плануванням, організацією та управлінням, конструюванням, проектуванням, розробкою нових взірців, прийняттям нестандартних рішень, вимагають незалежного й оригінального мислення, високого рівня розумового розвитку і, як правило, вищої освіти (лікар, менеджер, референт, психолог, учитель, юрист, інженер, економіст, математик, архітектор, фізик).