Проституція

Проституція (від лат. prostitutio) – різновид девіантної поведінки, що виявляється у позашлюбних, випадкових, нерозбірливих сексуальних стосунках не заснованих на особистій симпатії чи потягу за плату. Причини виникнення проституції: Генетичні:

• вплив спадкових факторів;
• морфоконституційні особливості людини (переважання лицьових розмірів голови).

Психолого-педагогічні:

• бажання виглядати дорослою;
• несформована система моральних цінностей;
• форма самоствердження;
• низька статева культура особистості;
• деморалізація в сфері статевої поведінки;
• конфлікти в сім’ї;
• постравматичний синдром сексуального насильства;
• бажання стати матеріально незалежною.

Соціальні:

• лібералізація статевої моралі в суспільстві;
• послаблення соціально-правового контролю з боку держави;
• падіння престижу інституту сім’ї та материнства;
• негативний вплив засобів масової інформації;
• безконтрольність та байдужість адміністрації та батьків до позанавчальних занять дітей;
• низький матеріальний рівень окремих сімей.

Особливостями проституції серед учнівської молоді є:

• неусвідомленість власних вчинків. В переважній більшості у сексуальній поведінці підлітків домінують не матеріальні, а психологічні мотиви. одержання плати за секспослуги не лише в грошовому еквіваленті (їжа, одяг, косметика, наркотики, випивка тощо);
• відсутність постійного місця для надання секспослуг (найчастіше – це машини, під’їзди, чердаки, та місця на запрошення клієнта);
• сексуальні контакти неповнолітніх в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння;
• шантаж та залякування підлітків розголошенням таємниці їх статевої поведінки;
• підвищений рівень тривожності у неповнолітніх дівчат-повій.

Суспільство завжди шукало засоби протистояння проституції. В історії існували три основні форми політики ставлення до проституції:

• прогібіціонізм (заборона);
• регламентація (реєстрація і медичне обстеження);
• аболіціонізм (профілактична, роз’яснювально-виховна робота при відсутності заборон і реєстрації).

Заборони в боротьбі з проституцією виявилися безсилими, репресії, в принципі, малоефективними. Як показав історичний досвід, ні правова, ні медична регламентація, спрямована проти представниць цієї древньої професії, не дозволяє повністю вирішити проблему. Практика свідчить: комплекс соціально-орієнтованих заходів, спрямованих на духовне збагачення життя різних верст суспільства, здатний радикально змінити ситуацію.

Локалізація проституції серед учнівської молоді можлива за наступних соціально-педагогічних умов:

• підвищення життєвого рівня населення;
• зміцнення та стабілізація інституту сім’ї;
• контроль над порнографічною літературою та відеопродукцією;
• введення кримінальної відповідальності за сутенерство;
• реалізація програм статевого виховання підлітків;
• виховання у них моральних норм стосовно статеворольової поведінки;
• використання в просвітницькій роботі з учнями народознавчих матеріалів про традиції міжстатевої взаємодії українців; розвінчення явища проституції як безпечного красивого способу життя.