Сторінка учня

Про наші кордони

Система зовнішніх кордонів дозволяє вирішувати питання дистанції, яку ми хочемо утримувати щодо світу та інших людей. Внутрішні кордони оберігають наші почуття, думки, цінності. Людині важливо ще з ди­тинства вчитися визначати кордони і дотримуватися їх.

Деякі наші «кордони» є від народження, а деякі фор­муються протягом життя. Вони необхідні кожному для збереження психічного та фізичного життя. Коли наші кордони порушуються, ми починаємо «боротьбу-за­хист» або хворіємо. Кордони встановлюються для нашої безпеки, а також щоб лімітувати наші дії.

Поділяють кордони на:

Фізичні. Першим кордоном є людська шкіра, яка на­дає тілу характерний вигляд. Крім того, існують ще про­сторові кордони, які окреслюють можливу чи неможливу для прийняття фізичну близькість. Просторові кордони визначаються індивідуальними перевагами, ступенем близькості стосунків та культурними нормами.

Інтелектуальні. Здорові інтелектуальні кордони до­зволяють нам вірити власним спостереженням. Завдяки ним ми можемо довідатись, чого прагнемо і чого потребуємо, а також чого ми хочемо і що для нас зайве. Завдя­ки здоровим інтелектуальним кордонам ми не плутаємо наші прагнення з прагненнями інших людей. Еластичні інтелектуальні кордони роблять можливим сприйняття нами інформації із зовнішнього світу, її аналіз та утверд­ження або сприйняття, її за «свою».

Духовні. Вони встановлюють для людини певні об­меження і одночасно вчать відповідальності. Здорові ду­ховні кордони вимагають від людини постійного перебу­вання на боці правди та постійної ауторефлексії стосов­но ієрархії цінностей та системи переконань.

Людина, яка не має здорових кордонів, не сприймає кордони інших.

Вплив «якості» кордонів на стосунки з іншими людьми можна символічно уявити наступним чином:

Непорушна система кордонів:

  • свідоме налагодження стосунків;
  • свідоме переживання близькості;
  • задоволення від перебування з людьми;
  • почуття безпеки, повага до чужих кордонів;
  • вміння говорити «ні».

Брак кордонів:

  • проблема у контактуванні з людьми;
  • прийняття ролі агресора або жертви;
  • порушення чужих кордонів;
  • відчуття загрози і брак захисту;
  • брак вміння говорити: «ні».

Пошкоджена система кордонів:

  • провокування конфліктів;
  • частковий захист;
  • проблема з дотриманням кордонів інших людей (вторгнення);
  • неповне почуття безпеки;
  • вміння говорити «ні» іноді, в певних ситуаціях.

Мури замість кордонів:

Виникають в результаті попередніх ран (можливо, в дитинстві):

  • почуття ізоляції;
  • брак інтимності;
  • самотність;
  • говорити «ні» в будь-якій ситуації.

Таким чином кордони виконують дві функції: захища­ють і обмежують одночасно. Якщо ви не хочете, щоб вас били, ніколи нікому не дозволяйте себе вдарити. Якщо у вас недостатньо грошей, щоб позичати друзям, чи ви не бажаєте потім вести неприємні розмови з приводу по­вернення грошей, встановіть собі правило не позичати. Коли у вас попросять, потрібно пояснити це, і не буде ніякої незручності. Потрібно сказати з посмішкою: «Моя політика – не позичати гроші нікому», – все, тема за­крита. До вас не прийдуть ще раз і не попросять знову, тому що ви встановили кордони.

Фрази: «Я б хотів(а), щоб ви не палили в моєму домі», або «Я не позичаю свої речі» не є образливими, але допомага­ють вам чітко окреслити власні кордони. Ви не зобов’язані надавати друзям звіт про свій щомісячний бюджет чи до­зволяти комусь брати свій одяг. Все залежить від вас са­мих, і вам вирішувати, які потрібно встановити кордони, щоб захистити себе. Подумайте про те, чого хочете і чого не хочете в житті. Якщо у вас є набір певних правил, ви встановили свої власні кордони, вони вам будуть служити.

Залишити відповідь