Не страшно знати…
Не страшно знати, що ти звичайна людина, яка відчуває біль, яка програє, яка втрачає, яка не подобається комусь, яка не з усім справляється, яка хворіє і в’яне …
Не страшно бути вразливою… тому що вразливість – це категорія живого життя. Якщо ти вразлива – значить ти жива.
Страшно тоді, коли ти замикаєш себе у жахливу в’язницю зі спроб виявитися невразливою…
Коли ти не вступаєш ні в які стосунки, бо боїшся постраждати від любові …
Коли ти уникаєш близькості, тому що боїшся бути відкунутим …
Коли ти не робиш того, що хочеш, бо боїшся провалу …
Коли ти терпиш нестерпне, тому що боїшся розголосу …
Коли ти чіпляєшся за тих, які йдуть, тому що боїшся самотності …
Коли ти болісно зациклюєшся на кожному своєму подиху, тому що боїшся впасти, захворіти, померти …
Страшно.. коли ти настільки боїшся реального життя, що не живеш повноцінно, а тільки ховаєшся, закутуєшся і стелиш собі соломинку… коли ти обережний понад усяку міру … і лише мрієш про те, як би все могло бути, коли б ти була в цілковитій безпеці, в повному прийнятті, і при повній гарантії на те, що з тобою нічого не станеться …
Але такого не буває … не було, і ніколи не буде … ні цілковитої безпеки, ні повного прийняття, ні повної гарантії на удачу …
І, страшно жити на мертвій кардіограмі своєї тотальної неучасті у власному житті …
Вірніше, страшно не жити, думаючи, що живеш …
Все інше, не страшно…