Жила була Потреба. І була вона страшною, ненажерливою ​​і ненаситною. Потреба була настільки страшною, що її господар свято вірив – даси слабину – зжере з потрухами не звертаючи уваги на крики і спроби відбиватися. Тому Потребу тримали на ланцюзі в найдальшому і найтемнішому закутку. А щоб вона точно не вирвалася її тримали в нашийнику зі страху і наморднику з сорому.

Учень запитав Старця: «Як мені навчитися розбиратися в людях – кому мені довіряти і кого боятися?» – «Скажу тобі спочатку, кого потрібно побоюватися. – Сказав Старець. – Побоюйся самого смиренного на вигляд! Коли побачиш, що хтось кладе перед тобою поклони, обіймає тебе і виявляє тобі своє незвичайну прихильність – того побоюйся найбільше!»

При дорозі росло невелике криве дерево. Якось вночі повз дерево пробігав злодій. Він здалеку побачив якийсь силует і зі страху подумав, що то стоїть поліцейський, тому злякано втік.

Один чоловік запитав у Сократа: – Знаєш, що мені сказав про тебе твій друг? – Почекай, – зупинив його Сократ, – просій спочатку те, що збираєшся сказати, через три сита. – Три сита? – Перш ніж що-небудь говорити, потрібно це тричі просіяти. Спочатку через сито правди. Ти впевнений, що це правда? – Ні, я просто чув це. – Значить, ти не знаєш, це правда чи ні. Тоді просієм через друге сито – сито доброти. Ти хочеш сказати про мого друга щось хороше? – Ні, навпаки. – Значить, – продовжував Сократ, – ти збираєшся сказати про нього щось погане, але навіть не впевнений в тому, що це правда. Спробуємо третє сито…

Колись давно, старий дід повідав своєму онуку життєву істину. – Розумієш, в кожній людині йде боротьба. Ця боротьба дуже схожа на бій двох вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, жадібність, брехню… Інший вовк представляє добро: мир, дружбу, любов, надію, турботу, доброту, вірність, правду… Онук, зворушений до глибини душі словами діда, надовго задумався. А потім спитав: – Діду! А який вовк в кінці перемагає? Злий чи добрий? Старий ледь помітно посміхнувся і відповів: – Запам’ятай: завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.

На одному острові меш­кали різні почуття: Щастя, Смуток, Уміння, Гордість. Любов теж була там. Одного разу всім оголосили, що острів буде затоплено, і вони повинні покинути його. Усі виїхали, тільки Любов вирішила залишитися до останньої секунди.

Професор узяв у руки склянку з водою, витягнув її вперед і запитав своїх учнів: – Як ви думаєте, скільки важить ця склян­ка? В аудиторії жваво зашепотіли. – Приблизно 200 грамів! Ні, грамів 300, ма­буть! А може, і всі 500! – пролунали від­повіді. – Я достеменно не дізнаюся, поки не зважу її. Але зараз це не потрібно. Моє запитання звучить так: що відбудеться, якщо я так три­матиму склянку протягом декількох хвилин? – Нічого! – Справді, нічого страшного не трапи­ться, – відповів професор. – А що буде, якщо триматиму цю склянку у витягнутій руці, наприклад, години зо дві? – Ваша рука почне боліти. – А якщо цілий день? – Ваша рука оніміє,…

В одному чудовому лісі, де кожного ранку сходило щасливе сонце, жив їжачок, на душі якого було хмарно… Він був дуже дивним і несхожим на інших, в нього не було голочок і це його дуже засмучувало, адже він не міг себе захистити.

Одного разу там, де потрібно було вимовити Слово, зустрілось Мовчання з Мовчанням. За крок до біди пізнали одна одну дві гіркі образи. Їх погляди виражали самотність й пустоту.

Один бізнесмен нагромадив великий капітал у 3 млн доларів. Він вирішив, що візьме рік від­пустки, щоб удосталь відпочити. Але не встиг прийняти рішення, як його відвідав Янгол Смерті. Бізнесмен дуже злякався й вирішив будь-що вмовити Янгола Смерті продати йому трохи часу.