Батькам
-
Як дорослим підтримати дитину/підлітка з гострим стресовим розладом
Потрібна ваша фізична присутність у просторі дитини. Обіймайте її. Якщо хоче на ручки — обов’язково задовольніть цю потребу. Навіть якщо дитина постійно намагається брати вас за руку, бути поряд — не відсторонюйтесь і наберіться терпіння. Я з власного досвіду знаю, як це непросто, коли малеча висить на тобі, як мавпеня, з ранку до вечора. Розмовляйте з донькою чи сином. Діалог — наше все. Доступною і простою мовою відповідайте на всі запитання, що хвилюють. Розповідайте про те, що відбувається, але без лячних подробиць. «Ми переїхали, тому що зараз у нашому домі й місті жити небезпечно. У світі таке трапляється, на жаль. І зараз це трапилося з нами. Хоча ми віримо в…
-
Що робити батькам, якщо в дитини/підлітка є симптоми ПТСР
Звернутись за професійною допомогою до психотерапевтів і психологів, неврологів або дитячих психіатрів. Бути максимально концентрованим на дитині, терплячим до її нетипових проявів і дизрегуляції. Дати дитині проявити свою значущість: узяти участь у волонтерському проєкті, допомогти створити власний невеликий волонтерський проєкт. Не тиснути на дитину, натомість надавати максимальну емоційну підтримку. Якщо є така необхідність — скажіть дитині: «Нічого страшного не трапиться, якщо ти цьогоріч не перейдеш до наступного класу/не закінчиш школу/не складеш ЗНО, а зробиш це наступного року». У першу чергу ви маєте подбати про психічне здоров’я сина чи доньки. Всіляко заохочуйте фізичну активність вашої дитини. Адреналін і кортизол покидають організм саме через тіло, натомість поповнюються запаси дофаміну. Спілкування з однолітками…
-
ПТСР чи гострий стресовий розлад? Як розпізнати і допомогти
Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) – реакція психіки на пережиту травму й гострий стрес. Але не кожен травмуючий досвід і не в кожного призведе до появи ПТСР.
-
Емоції під час війни
Під час війни кожна людина зіштовхується з безліччю непростих ситуацій. Тому коливання настрою загострюються. Наші емоції послідовно змінюють одна одну, тому їх важливо проживати і відпускати, аби залишатися в ресурсі. Щоб “контролювати” емоції, важливо усвідомлювати, приймати і, за необхідності, думати, які за емоцією стоять незадоволені потреби, щоб по можливості задовольнити їх.
-
Вікно толерантності
-
Сексуальні домагання
-
Кожному важко по-різному
Час війни випробовує та загортовує, перевіряє на віру та міцність кожного, хто перебуває в дивній сюрреальності, де людська логіка потрапляє в капкан руйнування стереотипів та звичних шаблонних уявлень про майбутнє людства. Виникає цілком природня спокуса порівнювати свій стан з іншими: хтось втратив стабільність, житло, роботу, надію, зв’язки, розуміння близьких, а хтось – потрапив у трагічну ситуацію втрати людей, яких любив та без яких не бачив своєї подальшої долі. Тож всім важко!
-
Що таке «провина вцілілого»?
Провина того, хто вижив (Survivor guilt) виникає тоді, коли людина була учасником подій, на які не мала впливу, не могла нічого з цим зробити. Основне переживання — відчуття безсилля стосовно ситуації. Люди відчувають злість, провину, сором через те, що не можуть щось зробити або навіть кажуть: «мені постійно здається, що я роблю недостатньо». Навіть коли людина досить активно, як у нашій ситуації, включилась у допомогу та різного роду волонтерство, її може з’їдати переживання: роблю не те і не тією мірою. Які фізичні ознаки та наслідки? Наслідки такого стану проявляються на різних рівнях. На фізичному: хронічний стрес призводить до загострення тих захворювань, що є, або і до виникнення нових. Ніякої містики,…
-
Синдром відкладеного життя
В умовах війни важко думати про майбутнє та будувати плани, адже в один момент може все кардинально змінитися. Однак у період невизначеності психологи рекомендують не чекати “кращих часів”. Суспільство ділиться на декілька категорій: Перша – люди з ресурсною психікою без комплексних травм. Вони мають сили продовжити життя навіть попри війну.
-
Як впоратись зі стресом після масової стрілянини
Масова стрілянина та інші катастрофічні події можуть бути надзвичайно стресовими. Мобільні пристрої та інтернет дають миттєвий доступ до деталей даних подій, але також можуть приголомшити нас. Графічні зображення та відео, які ми часто бачимо в реальному часі, можуть бути дуже гнітючими. Начебто випадкова природа цих подій, так само, як і безперервний доступ до інформації про катастрофи навколо світу, можуть змусити нас відчувати себе в небезпеці та під постійною загрозою після виникнення масової стрілянини. Постійне відчуття небезпеки може призвести до різноманітних проявів поведінки, таких як проблеми зі сном, роздратованість, проблеми з концентрацією, надмірне вживання алкоголю та тютюну, соціальна ізоляція та соціофобія.