Школа Лідерів

Будьмо не байдужими один до одного, творімо добро!

Майже щодня ми чуємо слова «благодійник», «благодійність», вони стали для нас буденними. А чи задумувалися ми колись, що це таке?

Благодійність (від «благо діяти») – одна з чеснот людини. Цілком справедливим є твердження про те, що це – один із виявів гуманності, що проявляється через чуйність, повагу, любов до ближнього, вміння співпереживати, прощати людські недоліки і вади. Це людяний і людський крок, на який у реальному житті здатний, на жаль, далеко не кожен. Мабуть, саме тому благодійність завжди в народі вважалася й залишається вищою чеснотою, а ті, хто здатний на неї, викликають щиру повагу.

У наш час благодійність – це не тільки допомога сиротам чи пожертви на операцію, це також вклад в майбутнє країни: її здоров’я, культуру чи освіту. Це фактично інвестиція в інтелектуально-духовний потенціал країни.

«Давайте – і дадуть вам… Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам» – так говориться у Біблії (Лк, 6:38). З чистим серцем, чистими помислами, з душею, наповненою благодаттю та миром саме такий спосіб і в такому стані потрібно давати милостиню, чинити добро, не озираючись, чи хтось бачить, чи не бачить, чи похвалить, чи осудить.

Якщо потреба робити добро, допомагати ближньому є, то вона є завжди. Не просто поспівчувати, не просто любити, не просто бути добрим, а, відкинувши власні інтереси й проблеми, поспішати на допомогу іншим! Ось насправді людяний і людський крок, на який, на жаль, у реальному житті далеко не кожен здатний. Мабуть, саме тому благодійність завжди в народі вважалася й уважається вищою чеснотою, а ті, хто здатні на неї, здобуваються на щиру шану й пам’ять. Так, наприклад, «золотими літерами» в народній пам’яті записані імена Костянтина Острозького, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та багатьох інших. На кошти цих благодійників свого часу будувалися церкви й монастирі, друкувалися книги, рятувалися життя. Інші ж тисячі й тисячі благодійників, які колись ставали й нині продовжують ставати на шлях творення й примноження добра в цьому світі, також не забуваються: якщо не в людській пам’яті, то, я впевнена, на скрижалях Небесного Отця записана кожна справді людська справа…

Підсумовуючи все вищесказане, можу з упевненістю ствердити: благодійність дійсно є найбільшим виявом гуманності, бо саме завдяки цій людській здатності — безкорисливо прийти на допомогу іншим — у цьому світі не зникає добро. Вона робить суспільство кращим та милосерднішим.

Тож, будьмо не байдужими один до одного, творімо добро!

Залишити відповідь