Притча “Дві краплі олії”

Один купець відправив сина до мудреця за секретом успіху. Сорок днів юнак йшов пустелею, поки не побачив на верщині гори чудовий палац. Там і жив мудрець. Проте палац був залюднений, тоговці пропонували свій товар, по кутках розмовляли люди, маленький оркестр виводив ніжну мелодію, а посеред зали – накритий стіл, заставлений вишуканими стравами. Мудрець не поспішаючи обходив гостей, і юнакові довелось довго чекати своєї черги. Нарешті мудрець вислухав юнака, але сказав, що зараз не має часу розкривати секрет успіху. Натомість запропонував погуляти палацом.

«І ось яке в мене до тебе прохання, – сказав він, простягаючи юнакові чайну ложку з двома краплями олії, – візьми із собою цю ложечку і гляди, не розлий». Юнак, не зводячи очей з ложечки, став підніматися і спускатися сходами, а через дві години знову постав перед мудрецем. «Ну, – мовив той, – чи сподобалися тобі перські килими в залі, дерева й квіти в саду, який вправні майстри розбивали цілих десять років, старовинні фоліанти й пергаменти в моїй бібліотеці?»

Присоромлений юнак зізнався, що нічого цього не бачив, бо вся його увага була прикута до тих крапель олії, які довірив йому господар. «Іди назад і оглянь усі дива мого палацу», – сказав мудрець. З ложечкою в руках юнак знову вирушив залами й коридорами. Цього разу він не був такий скутий і розглядав рідкості й дивини, твори мистецтва, що прикрашали кімнати. Повернувшись до мудреця, він докладно перерахував усе, що бачив.

«А де ті дві краплі олії, які я просив не розлити?» – запитав мудрець, і тут юнак побачив, що пролив олію. «Ось це і є порада, яку я можу тобі дати, – сказав наймудріший. – Секрет успіху в тому, щоб бачити все, що є дивовижним і чим славиться світ, і ніколи не забувати про дві про дві краплі олії».