Діти Місяця

Сомнамбулізм, власне, не хвороба, а так зване прикордонний нервово-психічний розлад. Сон сновидіння недостатньо глибокий, щоб гальмування охопивші рухові області мозку, а на спеціальних приладах при цьому реєструється реактивний альфа-ритм, характерний для пацієнтів, що впали в гіпнотичний транс.

Причиною прогулянок уві сні може стати надлишок вражень або реакція на покарання, а також дитячі образи, сварки, страхи, які часом здаються дорослим дріб’язковими. Особливо висока ймовірність сомнамбулізму, якщо “зерна” потрапляють на благодатний грунт – ослаблену нервову систему. Підточують її несприятлива спадковість, наслідки струсу мозку. До факторів ризику також можна віднести часті застуди, дитячі інфекції та хронічні хвороби, включаючи банальний тонзиліт, гайморит. А в деяких випадках сноходінням заявляє про себе епілепсія. Тому такій дитині необхідно ЕЕГ (електроенцефалографія) та інші дослідження. Їх призначають педіатр і дитячий невролог.

Не будіть сомнамбулу. Так непотрібно і лякати дитину це тільки додасть проблем. Все, що ви можете зробити, – це тихим голосом запропонувати лягти в ліжко. Якщо вона вас не чує, просто почекайте: швидше за все, найближчим часом сама вляжеться.

Можна зрозуміти жах батьків, коли вони застають сплячу дитину, яка прогулюється вночі по квартирі. Повторюється це кожну ніч або відбулося лише одного разу, сина чи доньку треба показати невропатологу. Згідно з медичною статистикою, шанс стати лунатиками мають четверо зі ста школярів. У групі ризику – першокласники, але передумови патології можна відстежити раніше.

Якщо ви спостерігали прояви лунатизму хоча б раз, напевно запам’ятаєте на все життя. Через годину-півтори після засипання дитина сідає на ліжко, потім встає, одягається, ходить по кімнаті. Можливі і варіанти. Наприклад, малюк грає з мишкою, дістає олівці і починає малювати … Очі відкриті, погляд застиглий і зосереджений. Розбудити сина чи дочку окриком або якось інакше привести до тями зазвичай не вдається. Та цього й не треба робити! Іноді діти чують звернені до них питання і навіть односкладово відповідають на них, вимовляють окремі слова. Зазвичай хвилин через 20 (максимум через годину) дитина самостійно укладається в ліжко або, що буває рідше, засинає десь в іншому місці, наприклад, на дивані у вітальні. До ранку про нічні “пригоди” залишаються лише неясні спогади, а частіше дитина взагалі не пам’ятає про них.