10 заповідей батькам від чоловіка, який зайшов у газову камеру разом з дітьми
Януш Корчак – видатний польський педагог, письменник, лікар і громадський діяч, який відмовився врятувати своє життя тричі.
Вперше це сталося, коли Януш прийняв рішення не емігрувати до Палестини перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще напередодні страшних подій.
Вдруге – коли відмовився бігти з варшавського гетто.
А втретє – коли всі мешканці «Будинку сиріт» вже піднялися в вагон поїзда, що відправляється в табір, до Корчака підійшов офіцер СС і запитав:
– Це ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу в дитинстві. Хороша книга. Ви можете бути вільні.
– А діти?
– Діти поїдуть. Але ви можете залишити вагон.
– Помиляєтеся. Не можу. Не всі люди – мерзотники.
А через кілька днів, в концтаборі Треблінка, Корчак, разом зі своїми дітьми, увійшов в газову камеру. По дорозі до смерті Корчак тримав на руках двох найменших діток і розповідав казку нічого не підозрюючим малюкам.
В принципі, можна більше нічого не знати про Корчака. І прочитати 10 заповідей, рекомендованих цією приголомшливою людиною для виховання дітей.
- Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
- Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
- Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
- Не стався до проблем дитини звисока. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений – її життя таке ж складне, як і твоє, а може й складніше.
- Не принижуй!
- Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
- Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
- Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід з плоті і крові. Це – та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це – розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, але і душа, яка дана на зберігання.
- Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.
- Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, бо дитина – це свято, яке поки що поруч.
Януш Корчак (пол. Janusz Korczak, справжнє ім’я – Генрік Гольдшміт, пол. Henryk Goldszmit) – польський педагог, лікар, письменник та мислитель, народився у Варшаві у 1878 році, а помер у 1942 в Треблінці (один з чотирьох головних «таборів смерті» на території Польщі), у газовій камері разом із 200 дітьми – вихованцями його «Будинку сиріт». Старий Доктор (ще один псевдонім Генріка Гольдшміта) не міг урятувати своїх дітей, але він і не залишив їх самих перед лицем смерті – так само, як і не залишав їх перед лицем життя. Його ім’я стало символом педагогічної мудрості і сили духу, героїчної та щирої любові до дітей. Саме Януш Корчак заговорив про права дитини задовго до того, як ООН прийняла Декларацію про права дітей (при цьому у Корчака ніколи не було своєї сім’ї та дітей).
Свою діяльність Корчак починав лікарем у дитячих лікарнях. Саме там він побачив, «з якою гідністю, по-дорослому і мудро вміє помирати дитина…» і проникнувся любов’ю до дитячої душі. Після чого, відвідуючи дитячі притулки по всій Європі, поставив собі за мету: забезпечити знедоленим дітям достойні умови життя. У 1911 році Януш Корчак створив у Варшаві «Дім сиріт» (своєрідну дитячу республіку) та керував ним до кінця життя, залишаючись вірним своїм дітям навіть під час гітлерівського холокосту. Корчак відхилив усі пропозиції шанувальників свого таланту вивести його з гетто та сховати у іншій частині Варшави.
Корчак написав більше 20 книг, вкладаючи у них свій досвід лікаря та педагога. А ідеї його головних книг – «Король Матіуш Перший» (для дітей), «Як любити дітей» та «Право дитини на повагу» актуальні й дотепер, хоча й були написані ще на початку минулого століття. До речі, книгу «Як любити дітей» було написано під час його перебування в Україні під час Першої Світової війни у 1914-1918 роках.