Загроза суїциду в учнівському середовищі

Самогубство – жорстока реальність сьогодення. Україна, як і більшість інших країн, потерпає через приховану всесвітню епідемію самогубств, що відбирає життя сотень і тисяч людей усіх вікових категорій та прошарків суспільства.
Факт суїциду – це завжди жахлива подія для суспільства. Але що може бути трагічнішим за добровільну смерть молодої людини, перед якою, здавалося б, лежало життя, повне надій і сподівань?

Кількість випадків самогубств серед підлітків у всьому світі зростає. Чому? Які приховані чинники цього? Як протидіяти прагненню вкоротити собі віку?

ПРИЧИНИ, МОТИВИ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ

Життя є даром від Бога. Але, безумовно, інколи воно здається радше тягарем, аніж даром. Головною причиною цього є егоцентризм та агресія оточення, що породжує втрату життєвого смислу, зневіру у змінах на краще, втому від нескінченної низки проблем та руйнівних для психіки стресів.

Водночас, на думку більшості населення, навіть найжахливіша ситуація не виправдовує самогубства, в окремих людей з’являється бажання померти через деструктивну інтерпретацію подій або власного становища.

Нерідко хлопці та дівчата впадають у відчай і чинять самогубство через щось, що іншим здається лише дрібницею, нам буває важко зрозуміти такі причини самогубства, як сварка з батьками, друзями, нещасливе кохання, приниження ровесників тощо. Та буває так, що саме з таких, банальних, на перший погляд, причин, зазнавши душевного болю і не маючи змоги зарадити собі, підлітки вважають смерть способом помститися кривдникам.

Тобто до серйозних спроб самогубства можуть вдаватися люди, які сподіваються вплинути на почуття інших, хоч самих їх уже не буде і вони не зможуть побачити, які наслідки мав їхній вчинок.

Як показують дослідження, серед дітей, які зазнають знущань у тій чи іншій сфері, ймовірність самогубств зростає майже у сім разів, адже вони зазнають справжніх страждань.

Стрес, викликаний значущими для підлітка чинниками, породжує почуття збентеженості і страху, захисну реакцію, а саме – спробу позбутися душевного болю. Отже, найчастіше самогубство – це не бажання накласти на себе руки, а нестримне прагнення покласти край життю, яке завдає нестерпних мук.

Надмірний стрес може з’явитися також від навчальних перевантажень. Максималізм щодо навчальної успішності як у самих дітей, так і в їхніх батьків спонукає учнів витрачати на навчання час і розумові зусилля, набагато більші за їхні психофізичні можливості.

Дуже високий процент суїцидальних вчинків – серед тих, хто страждає на ті чи інші психоемоційні розлади (більше 50%). Тяжкі форми депресії за поширенням посідають друге місце після серцево-судинних захворювань.

Депресія вражає всі сторони життя людини – підриває почуття власної гідності, впевненості у собі, здатність ясно мислити та приймати помірковані рішення.

Люди довкола намагаються уникати контактів з тими, хто має порушення емоційного стану. Як результат, такі особи перебувають поза інтересами суспільства, почуваються нікому не потрібними, вигнанцями.

Щодо окремих, перелічених вище рушійних сил суїцидальних проявів серед молодого покоління інтегративним фактором стає недостатність батьківської уваги та належного нагляду.

Учні здебільшого залишаються сам на сам зі своїми проблемами та душевними переживаннями.

Батьки потрапляють у рабство матеріалізму та кар’єризму, які їм нав’язує сучасне суспільство. Вони так багато часу присвячують зароблянню, а потім – витрачанню грошей, що в них зовсім не залишається часу на своїх дітей.

Так, батьки рідко бувають удома (їм доводиться багато працювати або вони занадто зайняті задоволенням своїх егоцентричних потреб). Діти дуже часто повертаються з навчального закладу у порожній будинок або квартиру. Коли ж батьки приходять, то вони вже занадто втомлені, а їхні думки все ще зайняті своїми справами. Позбавлені достатнього спілкування з рідними, діти поступово стають відчуженими, нетовариськими, важковиховуваними та потайними.

Нерідко провокує все недоброзичлива домашня атмосфера, постійні конфлікти, грубощі, антагонізм членів сім’ї щодо одне одного. Якщо до цього додається аналогічне становище в навчальному закладі, психіка дитини не може витримати напруження. Втрачається спроможність тверезо оцінювати ситуацію.

Крім того, чимало батьків не опікуються дозвіллям дітей, від чого останні потрапляють у полон телевізора та комп’ютера або низькопробної художньої літератури. При цьому батьки не беруть до уваги сильного впливу засобів масової інформації, які останнім часом культивують погляд на самогубство як на прийнятний шлях виходу із кризових ситуацій, смакують пов’язані з цим питанням переживання.

Слід зауважити, що в цілому ця проблема належить до розряду громадських, адже спрямованість більшості відеопродукції та комп’ютерних ігор на культ насильства, жорстокості, бездуховність породжують легковажне ставлення до цінності життя як такого.

Фактори ризику :

· хронічна депресія;

· безнадійність, небачення виходу із скрутного становища, нескінченна низка неприємностей;

· втрата когось із дорогих людей, розрив із коханим, зрада;

· шантаж, приниження, знущання, наруга;

· конфлікт із близьким оточенням (у сім’ї, навчальному закладі);

· алкоголізм, наркотична залежність;

· випадки самогубства у близькому оточенні, знання подробиць суїцидальних випадків зі ЗМІ.

ДЕПРЕСІЯ ЯК НАЙЧАСТІША ПРИЧИНА СПРОБИ САМОГУБСТВА

Глибока депресія у багатьох країнах нині вважається прихованою епідемією та є найпоширенішою причиною підліткового суїциду. Адже коли людина попадає під нескінченний внутрішній емоційний тиск, похмурі думки, хоч якими недоладними вони були б, можуть затьмарювати розум.

За даними досліджень, у 10 – 15% дітей відбувається хвороблива зміна настрою. Однак деякі учні страждають на тяжку форму депресії.

Провідним фактором ризику захворіти на депресію для дитини є сім’ї, в яких хтось із батьків страждає на цю недугу. Спрацьовує фактор спадкової схильності, а також саме середовище негативних сімейних стосунків, що викликають пригнічений стан підлітка.

Нерідко сам перехідний від стає причиною емоційного стресу. Адже підліток, на відміну від дорослих, ще не навчився долати «вибоїни», які трапляються на його життєвому шляху. У нього може скластися враження, що нікому до нього не має діла; він може прийти у відчай, здавалося б, від досить пересічних труднощів.

До депресії може призвести і почуття власної нікчемності через неспроможність виправдати очікування батьків, педагогів, друзів або свої власні.

Також у багатьох випадках депресія виростає на грунті душевних потрясінь, викликаних загостреним страхом втратити когось або щось дуже дороге. Тому смерть батька чи матері, розставання з кимось із батьків унаслідок розлучення, крах сподівань, пов’язаних з отриманням престижної освіти, втрата здоров’я можуть виявитися причиною затяжного депресивного стану.

Але найтяжча для підлітка втрата – це втрата відчуття, що тебе люблять, коли здається, що ти покинутий та нікому не потрібен.

Інколи депресія може бути обумовлена біологічно. Різні інфекції, ендокринні й аутоімунні захворювання, гормональні перепади, зумовлені менструальним циклом, гіпоглікемія, деякі медикаменти, вплив токсичних металів або хімікатів, алергії, порушене харчування, анемія – усе це може спровокувати хронічні психоемоційні розлади.

Крім того, досить зрозумілими причинами душевного збентеження та нестерпного емоційного болю є пияцтво батьків, сексуальне розбещення та кровозмішення, жорстоке поводження, маргінальний спосіб життя сім’ї.

Якщо не вжити вчасних заходів і не усунути легку форму депресії, вона може перерости у тяжчу недугу – глибоку депресію.

У людей, які страждають на глибоку депресію, пригнічений настрій може зберігатись упродовж місяців, доводячи їх до повного знесилення. Душевний біль може стати нестерпним, загальний стан нагадує перебіг грипу з високою температурою ( недаремно інколи фахівці називають депресію «застудою» мозку).

Не в змозі подолати страждання, хвора дитина може виявляти невиправдані негативні емоції, роздратованість, агресивні реакції.

Якщо діагноз вчасно не встановити, дитина не розуміє що з нею відбувається, намагається втекти від самої себе. Близькі, також не знаючи справжньої причини відхилень у поведінці дитини, звинувачують її, не підозрюючи, що нервозність, грубість, навіть злість – це невимовлений словами сигнал про тяжкі муки, благання про допомогу.

Часом хворий може перебувати у повній апатії, відчувати застиглий жах і невиявлену тугу.

Найбільш нав’язливим і страшним почуттям, що виникає на підґрунті глибокої депресії, є почуття повної безвиході, втрати надії на те, що душевний біль колись стихне.

Людина здатна терпіти і миритися з депресією, поки вірить у зміни на краще. Проте, коли відчай наростає, здатність розуму стримувати поривання до самогубства поступово послаблюється. Це як із гальмами: вони стираються, якщо на них постійно тиснути.

Психоемоційні розлади неможливо розпізнати за допомогою лабораторних досліджень. Для цього необхідно якийсь час спостерігати за поведінкою, словами людини. Проблема у тому, що зазвичай друзі або родичі не підозрюють, що певна поведінка близької їм людини – це симптоми серйозної недуги, і вбачають у цьому зовсім інші причини, звинувачуючи у проблемах самого хворого.

Тож як розпізнати психопатологічні симптоми? Існують різні види та ступені депресії.

Підліток може вдатися в тугу через будь-яку неприємність. Та, як правило, така туга порівняно швидко зникає. Але якщо пригніченість не покидає хлопця або дівчину впродовж тижнів і навіть місяців, та ще й на фоні постійного поганого настрою, з’являється відчуття власної нікчемності, занепокоєння, роздратованість, то все це може перерости в легку форму депресії, або циклотимію.

Симптоми при цьому можуть бути різноманітними. В одного підлітка – напади тривожності. В іншого – постійна втома, порушення апетиту, сну, втрата ваги, або з ним можуть постійно траплятися якісь неприємності. Яскравим виявом депресій можуть бути сльози з незначного приводу (особливо у дівчат) або немотивована агресія (у хлопців). Деякі підлітки намагаються подолати тяжкий емоційний стан, удаючись до розгулу, пиятик, безладних статевих контактів, вандалізму тощо.

У зазначених випадках, які можуть бути проявами функціональних порушень психоемоційної сфери, рекомендовано звертатися по психотерапевтичну допомогу, щоб навчитися долати ті чи інші патологічні стани.

Якщо ж ідеться про клінічні форми депресії, пов’язані з органічним порушенням хімічної рівноваги у мозку, то слід розуміти, що хворобливий стан неможливо подолати силою волі, розвиваючи позитивний настрій, адже хворий не в змозі контролювати почуття туги та пригніченості. У цьому разі, можливо, доведеться застосувати медикаментозне лікування. Як альтернативні безмедикаментозні засоби можна спробувати антидепресивний масаж, антистресову гімнастику та кінезотерапевтичні вправи з паралельним створенням умов для повної релаксації та відпочинку у багатому на сенсорні впливи просторі.

На жаль, чимало людей, які страждають на психоемоційні розлади, не схильні звертатися по допомогу. Адже існує поширене упередження, тому навіть ті, хто здогадується, що з ним не все гаразд, соромляться йти до лікаря. Інколи і самі батьки відкладають звернення до лікарів і у різний спосіб намагаються приховати проблему.

Зарадити такому становищу може просвітницька діяльність фахівців, адже як зазначалося вище, саме хворі на депресію у більшості випадків вдаються до спроби самогубства.

Визначити, хто схильний до самогубства, – одне з найважчих клінічних завдань. Лікарям нелегко виділити з числа хворих на тяжку депресію тих, хто намагатиметься накласти на себе руки. А тому кожен випадок психоемоційного розладу вартий особливої уваги і серйозного ставлення як фахівців, так і близького оточення хворої людини.

ДІЄВА ДОПОМОГА ТА СПОСОБИ МОЖЛИВОГО РЕАГУВАННЯ

Жахливо і боляче усвідомлювати: щороку тисячі підлітків намагаються вкоротити собі віку. І кожна така спроба – це крик про допомогу і увагу. Хто ж врятує їх, поки ще не пізно?

Батьки, педагоги й інші фахівці, які працюють з підлітками, розуміють, що ані їм, ані юному поколінню не до снаги змінити цей антагоністично налаштований до людини світ. Проте кожен із небайдужих людей може посприяти полегшенню душевного тягаря тих, хто потрапив у пастку кризового стану безвиході і відчаю. Варто спробувати віднайти у собі сили і простягнути руку допомоги молодим людям на краю прірви, виявити до них так необхідні доброту, співчуття і турботу.

Важко дати пораду, підтримати, коли підліток відгородився від усього світу, знервований та озлоблений. І все ж слід спробувати допомогти таким підліткам усвідомити, що коли почуваєшся пригніченим або стурбованим, краще не страждати наодинці, а поділитися своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Розмова допомагає знизити емоційне напруження і поглянути на проблеми з іншого боку. Часто ми заспокоюємося, коли хтось співчуває нашому горю й болю.

Коли людина залишається наодинці ці своєю проблемою, то проблема здається непомірно великою і нерозв’язною. Але якщо стримати її хоча б на кілька годин, то нерідко вдається зупинити намагання заподіяти собі смерть. Своєчасним втручанням можна відвернути досить багато спроб самогубства. Ваша небайдужість може врятувати чиєсь життя.

Якщо ви підозрюєте, що дитина емоційно розгублена, відсторонилася від інших, необхідно допомогти їй дізнатися про способи побудови конструктивних відносин, підказати, що почуватися самотнім і бути самотнім – це зовсім різні речі.

Перше, що слід робити, якщо загроза суїциду стає явною, – це допомогти подолати думки про самогубство як прийнятний спосіб виходу з важкого становища.

Відповідно до психоемоційного стану особистості та зовнішніх обставин можна використати такі аргументи.

ВАРІАНТИ ПОРАД І ПРОПОЗИЦІЙ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК

Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може, вдасться побачити для себе причину жити далі або з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього.
У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.
Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.
У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитися про екстрений зв’язок на випадок повернення думок про самогубство.
Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людини не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.
У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших. Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.
Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятись якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повернеться почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.
Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.
Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь практичною метою.
Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.
Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди можеш звернутися у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту і повагу. Дізнайся якомога більше про Всевишнього Бога, пізнай його чуйність, милосердя і батьківську любов, його бажання утішити тебе, підтримати у важку хвилину.
У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку попадають ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.
Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, навіть психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя. Про них можна дізнатися за телефоном міськдовідки, написавши листа до газети або звернувшись до районного (міського, обласного) відділу у справах сім’ї і молоді.

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному і агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.

Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.

Для формування у дітей досвіду успішного виходу із складних ситуацій необхідно у повсякденному спілкуванні на ділі демонструвати, що закритих для обговорення тем немає. Не обривайте, не соромте дитину, якщо вона намагається поділитися своїми негативними почуттями, не висловлюйте переляку, якщо дитина погрожує вкоротити собі віку. Навпаки, виявляйте повну готовність до спілкування на складні теми, запевніть дитину в тому, що ніхто не застрахований від стресів чи депресії, що її почуття та думки варті поваги.

Нерідко підліткам важко адекватно виявляти свої почуття. Тому вони надягають маску байдужості та неприступності. Однак насправді діти мають потребу та прагнення обговорювати як важливі, так і дріб’язкові справи зі своїми батьками. Питання лише в тому, чи готові найрідніші люди їх вислухати.

Не варто поспішати робити висновок, що діти звернуться за порадою швидше до ровесників, аніж до батьків. Так, під час одного соціологічного дослідження майже половина підлітків обрали бажаними партнерами для спілкування у першу чергу саме своїх батьків.

Не тільки батькам, але й братам і сестрам, а також друзям варто особливо зважати на те, чи не виявляє підліток ознак емоційної нестабільності, розбалансування почуттів. І якщо ознаки є, слід негайно дати йому виговоритись. Ставлячи доброзичливі запитання, можна дізнатись, що коїться у близької людини в душі, та запевнити її у щирому, дружньому ставленні до неї. Однак у такі тяжкі для родини часи важливо пам’ятати, що друзям та родичам не слід брати на себе роль батьків. Адже нерідко у бажанні дитини накласти на себе руки виявляється розпачливе прохання саме батьківської уваги.

Профілактика краща за лікування, тому батькам не завадило б замислитись про те, як їхній спосіб життя та цінності відбиваються на поглядах та поведінці дітей. Коли дитина знаходить вдома любов і турботу, це дає їй душевний спокій, що найкраще вбереже її від згубних дій. Не слід забувати, що провідною проблемою дитини у підлітковому періоді є потреба у тому, щоб її вислухали. А якщо її не вислухають батько й мати, то виговоритись вона може і перед сумнівними особами. І ніхто у цьому випадку не гарантує, що ті не скерують підлітка на деструктивний шлях.

Що ж на практиці це означає для сучасних батьків? Коли діти потребують вашої уваги, звільняйте для них час – доки вони ще діти, і ви є для них авторитетом. Багатьом сім’ям це нелегко, адже вони ледве зводять кінці з кінцями і вимушені більшість часу працювати. Однак ті, хто бажає і виявляє готовність іти на жертви задля того, щоб більше часу проводити з дітьми, пожинає добрі плоди, коли їхній син чи донька впевнено йдуть по життю.

Але, як зазначалося вище, інколи навіть попри зусилля батьків у дітей з’являються серйозні проблеми. Буває, що дитина, яка пережила якесь тяжке потрясіння, відкидає будь-яку спробу допомоги. У цьому разі все одно не варто здаватися. Можливо, доведеться віддавати підлітку дуже багато сил і часу, адже за тяжких обставин було б зовсім нерозсудливо та жорстоко применшувати гідність дитини або нехтувати нею.

Неодмінною умовою запобігання суїцидальним намірам у дітей та молоді є попередження у них психоемоційних розладів здоров’я. Для цього рекомендуємо:

· забезпечити їм здорове харчування (багато свіжих овочів та фруктів);

· пити багато води (не менше 2л на день);

· нормальне фізичне навантаження;

· повноцінний відпочинок, достатній сон;

· дозований час перегляду телевізора та занять із комп’ютером;

· контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп’ютерних дисків, відеоігор, книг та журналів тощо;

· заборону на лихослів’я у домашньому колі;

· формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки;

· допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів;

· розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу;

· підвищувати авторитет батьків у сім’ї, встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон;

· ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху;

· спільно долати труднощі та перешкоди, культивувати творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій;

· вірити в дитину, в її найкращі риси та сторони особистості;

· виявляти до дитини ніжні почуття, турботу й увагу;

· виробляти позитивне мислення, виховувати любов до життя.

ЯКЩО ТРАПИЛОСЯ НЕЗВОРОТНЕ

Самогубство будь-якої людини завжди вкрай збентежує її оточення. Тим більше – коли обривається життя молодої людини, підлітка.

Багато хто звинувачує себе у тому, що сталося. Вони кажуть: «Якби ж я провів з ним трохи більше часу того дня», «Якби ж я припнув тоді язика», «Якби ж я зробив для нього трохи більше». Але чи слушно вважати когось винним за самогубство ближнього?

Не забувайте, розпізнати ознаки деструктивних настроїв легко після того, як щось сталося, але й до цього. Інколи неможливо зрозуміти, що саме думає чи відчуває людина. Чимало тих, хто збирається вчинити самогубство, просто не можуть розповісти про свої найглибші почуття навіть близьким людям.

Навіть коли ви помітили щось підозріле, це не означає, що вам вдасться відвернути самогубство. Не мучте себе. Ліпше зосередьтеся на добробуті живих, і на своєму теж, та спрямуйте свої сильні переживання у конструктивне річище на допомогу тим, чий необачний крок ще можна відвернути.