Розвиток пізнавальної сфери у ранній юності

У ранній юності відбувається прогресивний розвиток теоретичного мислення (вони виявляють логічне мислення, здатність займатися теоретичними міркуваннями та самоаналізом). Їх інтелект формується як цілісна структура. У цьому віковому періоді починає окреслюватися індивідуальний стиль інтелектуальної діяльності (пізнавальний і когнітивний стилі), формується ментальний досвід, виробляються індивідуальні варіанти способів сприймання, запам’ятовування і мислення, які визначають шляхи набуття, накопичення, перероблення та використання інформації.

Водночас багато представників цього віку схильні переоцінювати рівень своїх знань і розумових здібностей. Розвиток мислення. Центром когнітивного розвитку юнаків є становлення словесно -логічного мислення. У цьому віці вони переходять до вищих рівнів абстрактного мислення, здатні усвідомлено оволодівати логічними операціями (аналізом, синтезом, порівнянням, абстрагуванням, конкретизацією, узагальненням). Мислення в ранній юності стає системнішим і продуктивнішим, що сприяє систематизації знань. Суттєву роль у ньому відіграють наукові гіпотези. У дітей виробляється індивідуальний когнітивний стиль розв’язування пізнавальних і практичних завдань, формуються такі індивідуальні особливості мислення:

а) глибина – здатність виокремлювати суттєві ознаки при вивченні нового матеріалу і розв’язуванні задач, узагальнювати їх, заглиблюватись у сутність виучуваного;

б) гнучкість – уміння долати бар’єр минулого досвіду (знань), відходити від звичних шляхів розмірковування, розв’язувати суперечність між наявними знаннями і вимогами проблемної ситуації, відшуковувати оригінальні способи розв’язування проблеми;

в) широта – можливість утримувати в пам’яті сукупність виокремлених суттєвих ознак, діяти відповідно до них, не піддаючись на провокаційні впливи зовнішніх, випадкових ознак;

г) усвідомленість – здатність передавати у словах, графіках, схемах, моделях мету і результат мислення;

ґ) самостійність – уміння самостійно ставити цілі, висувати гіпотези, розв’язувати проблеми;

д) чутливість до допомоги – здатність враховувати результати мислення інших людей, сприймати підказку;

е) критичність – об’єктивне оцінювання своїх і чужих думок;

є) активність – енергійність, рішучість у процесі розв’язування проблем, завдань;

ж) економність – здатність розв’язувати проблему найкоротшим шляхом, відсутність непродуктивних суджень, які не наближають до розв’язку, а породжують нові проблеми.

Ці індивідуальні особливості мислення характеризують рівень його розвитку і продуктивність. Тому зусилля педагогів повинні бути спрямовані на створення умов для оволодіння учнями логічними операціями і розвитку зазначених особливостей мислення.

Розвиток мовлення. Завдяки розвитку мислення в ранній юності відбуваються якісні зміни у розвитку мовлення. Цьому сприяють також засвоєння змісту навчального матеріалу, читання художньої літератури й усне спілкування. У молодих людей удосконалюються усне й писемне, діалогічне й монологічне мовлення. Постійна пізнавальна діяльність вимагає досконалого володіння навичками внутрішнього мовлення, яке стає формою існування мислительних дій. Здійснюється перехід від розгорнутого до стислого внутрішнього мовлення. Учні опановують норми літературної мови, прагнуть до вдосконалення мовлення, зокрема виразності і точності, лаконічності у висловлюванні думки. Окремі з них пишуть вірші, ведуть щоденники. У ранньому юнацькому віці мовлення ускладнюється за змістом і структурою, розширюється активний і пасивний словники, формується вміння точно висловлювати абстрактні поняття, користуватись усним мовленням як засобом спілкування. Однак деякі учні ще відчувають труднощі у висловлюванні думки, що є наслідком їх недостатньої мовленнєвої підготовки.

Розвиток сприймання. У ранній юності розвиток сприймання виявляється у домінуванні його довільної форми, засвоєнні перцептивних дій, цілеспрямованому спостереженні за певними об’єктами, виокремленні суттєвого у предметах, подіях і явищах. Це особливо характерне для сприймання складного матеріалу, схем. Розвиваються у цей період такі властивості сприймання, як цілісність, осмисленість, предметність, вибірковість, особливо аперцепція сприймання. Цілісний образ сприйнятого виникає на основі усвідомленого узагальнення відомостей про окремі властивості, якості та функції предмета, в результаті інтеграції відчуттів різної модальності. Осмислене сприймання дійсності можливе завдяки мисленню. Будь – яке явище учень сприймає осмислено, спираючись на свої знання та досвід. Предметність сприймання виявляється у здатності розпізнавати предмети не за їх зовнішнім виглядом, а за основними властивостями і призначенням. Вибірковість сприймання полягає у довільному виокремленні у полі свідомості одного чи кількох об’єктів, явищ і одночасному ігноруванні інших. Юнаки вибірково ставляться до джерел інформації. Аперцепція сприймання учнів виявляється у його залежності від попереднього досвіду, актуальних потреб, інтересів, цілей та емоційних станів.

Активно розвивається самоспостереження – спостереження за своїми діями, поведінкою, переживаннями, думками й іншими проявами психічного життя. Воно є елементом самопізнання, сприяє самовдосконаленню, самовихованню. Загалом, сприймання учнів стає складним пізнавальним процесом, який спирається на їхні досвід, знання, перцептивні дії та інтелектуальний потенціал.

Розвиток уяви. Оволодіння навчальним матеріалом, який значно ускладнюється у цьому віці, вимагає активізації репродуктивної уяви, що позитивно позначається на її розвитку. Виникненню відтворювальної уяви сприяють описи, креслення, нотні знаки. Водночас у молодих людей розвивається творча уява у різноманітних видах творчої діяльності (наукової, художньої, технічної). Без творчої уяви не можна сформувати гіпотези, пропозиції, створити оригінальні продукти діяльності. Завдяки розвитку в ранньому юнацькому віці здатності до регуляції своєю розумовою діяльністю уява стає керованим процесом і її образи виникають під впливом завдань, які ставить перед дітьми зміст навчальної діяльності та життя. Психічне життя юнацтва охоплене мріями про майбутнє (участь у суспільному житті, родинне життя, групову діяльність). Зміст їх залежить від реальних на певний момент обставин життя і діяльності. На відміну від підлітків вони більш критично ставляться до витворів своєї уяви.

Розвиток пам’яті. У ранній юності довільнішим стає запам’ятовування, яке є значно ефективнішим від запам’ятовування мимовільного. Від організації розумової діяльності залежить продуктивність мимовільної пам’яті, роль якої не зменшується. Мимовільно запам’ятовується передусім те, що пов’язане з інтересами, потребами і планами на майбутнє, що викликає сильний емоційний відгук. В учнів удосконалюються способи запам’ятовування за рахунок свідомого використання раціональних прийомів, логічне запам’ятовування, зростає продуктивність пам’яті. Мнемічна діяльність є довільнішою й осмисленішою, ніж у попередньому віковому періоді. Показниками осмисленості запам’ятовування є володіння юнаками прийомами і способами запам’ятовування (розподіл на смислові одиниці, смислове групування, порівняння), прийомами довільного відтворення, прийомами самоконтролю результатів запам’ятовування, а також функціонування метапам’яті (знання про пам’ять взагалі та індивідуальні особливості власної пам’яті зокрема). З віком пам’ять диференціюється на загальну і спеціальну. Об’єктом загальної пам’яті є широке коло інформаційних джерел. Спеціальна пам’ять характеризується меншим колом впливів, більшою вибірковістю щодо інформації, яка запам’ятовується. Вона пов’язана з провідними інтересами учнів, спрямованістю на оволодіння певною професією. Вони виявляють неабиякий інтерес до вдосконалення способів запам’ятовування, прагнення керувати своєю пам’яттю, підвищувати її продуктивність.

Розвиток уваги. Розвиток пізнавальної сфери молодих людей відбувається і за рахунок удосконалення їх здатності до цілеспрямованого зосередження уваги на певних об’єктах і явищах, а також переборювання впливу чинників, які відволікають її. Усе це є свідченням розвитку концентрації уваги. Юнаки цілком свідомо розподіляють і переключають увагу. Прогрес цих властивостей уваги пов’язаний з розвитком логічного мислення. Формування інтересу учнів до певних наук і видів діяльності зумовлює посилення вибірковості уваги. Проте іноді це негативно впливає на засвоєння обов’язкових предметів, оскільки учні не звертають уваги на деякі з них. У цьому віці зростає роль в навчальній і практичній діяльності післядовільної уваги – уваги, яка виникає на основі довільної і полягає в зосередженні на цікавому предметі, явищі. Прояви різних властивостей уваги, зокрема її інтенсивності, стійкості, обсягу тощо, мають суттєві індивідуальні відмінності, які залежать від сформованості інтересів, пізнавальної потреби. Головним досягненням у розвитку пізнавальної сфери юнаків є становлення словесно-логічного мислення (оволодіння логічними операціями), яке тісно пов’язане з розвитком внутрішнього і зовнішнього мовлення; розвиток осмисленості та аперцепції сприймання, творчої уяви, уваги; формування індивідуального стилю інтелектуальної діяльності.