Притча “Завжди знайдеться той, хто не згоден”
Батько зі своїм сином і мулом у полуденну спеку подорожував курними провулками міста. Батько сидів верхи на мулі, якого син вів за вуздечку.
– Бідний хлопчик, – сказав перехожий, – його маленькі ніжки ледь поспівають за мулом. Як ти можеш ліниво сидіти на мулі, коли бачиш, що хлопчисько зовсім вибився із сил?
Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони завернули за ріг, він зліз із мула й велів сину сісти на нього. Незабаром зустрівся їм інший чоловік. Гучним голосом він сказав:
– Як не соромно! Малий сидить верхи на мулі, як султан, а його бідний старий батько біжить слідом.
Хлопчик дуже засмутився від цих слів і попросив батька сісти на мула позаду нього.
– Люди добрі, бачили ви щось подібне? – заголосила жінка, яка йшла їм на зустріч. – Так мучити тварину! У бідного мула вже провисла спина, а старий і молодий ледарі сидять на ньому, начебто він диван. Бідна істота!
Не кажучи ні слова батько і син, осоромлені, злізли з мула. Щойно вони зробили кілька кроків, як зустрівся їм старий дід і почав насміхатися з них:
– Чому це ваш мул нічого не робить, не приносить жодної користі та навіть не везе когось із вас на собі?
Батько сунув мулу повну пригорщу соломи й поклав руку на плече сина.
– Що б ми не робили, – сказав він, – обов’язково знайдеться хтось, хто з нами буде не згодний. Я гадаю, ми самі повинні вирішувати, що нам робити.