Притча “Щаслива родина”

В одному маленькому місті живуть по сусідству дві сім’ї. Одне подружжя постійно свари­ться, звинувачуючи одне одного в усіх бідах і з’ясовуючи, хто з них має рацію. А інші дружно живуть, ні сварок у них, ні скандалів.

Дивується норовиста господиня щастю сусідки. Заздрить.

Каже чоловікові:

– Піди, глянь, як їм так вдається, щоб усе було гладко й тихо.

Прийшов той до сусідського будинку, причаївся під відчиненим вікном. Спостерігає. Прислухається.

А господиня саме порядок у домі наводить. Вазу дорогу від пилу витирає. Раптом задзвонив телефон. Жінка відволіклася, а вазу поставила на краєчок столу. Але тут її чо­ловікові щось знадобилося в кімнаті. Зачепив він вазу, та впала й розбилася.

– Ох, що зараз буде! – думає сусід.

Підійшла дружина, зіт­хнула з жалем, і каже чоловікові:

– Пробач, дорогий. Я винна. Так невдало вазу поставила.

– Що ти, мила? Це я винен. По­спішав і не помітив вазу.

– Що ти? Не винен ти. Це я була неуважна. Ну то, добре. Як то кажуть – на щастя!

Боляче защеміло серце в сусіда. Прийшов він додому засмучений. Дружина до нього:

–  Ну що ти так довго? Подивився?

– Так!

–  Ну і як там у них?

– У них –  кожен сам винен. Ось тому й не сваряться. А ось у нас всі й завжди мають рацію.