Професійне здоровʼя педагога

Професійне становлення педагога не буває без труднощів у роботі. Труднощі – це те, що потребує витрати власних ресурсів. Виснаження особистого ресурсу може призводити до професійного й емоційного вигорання. Турбуючись про психологічне здоров’я педагогів, треба діяти наперед та не допускати негативних проявів, зокрема спустошення власних ресурсів.

Синдром емоційного вигорання – це стан, коли людина відчуває себе виснаженою морально, розумово чи фізично. Важче прокидатися вранці й починати трудову діяльність. Складніше зосередитися на своїх обов’язках і виконувати їх своєчасно. Робочий день розтягується до пізньої ночі, руйнується звичайний уклад життя, псуються відносини з оточенням.

Професійне вигорання – це синдром, що розвивається на фоні хронічного стресу, що призводить до виснаження емоційно-енергетичних та особистісних ресурсів людини, яка працює.

Ефективним засобом профілактики синдрому професійного вигорання є використання методів саморегуляції. Природа людини така, що вона прагне до комфорту й усунення неприємних відчуттів.

Існують природні способи регуляції, які включаються самі собою, спонтанно (неусвідомлені): тривалий сон, смачна їжа, спілкування з природою, тваринами, водні процедури, масаж, танці, музика тощо. Важливим є усвідомлення значущості впливу власних думок на поведінку і здоров’я. Що частіше ми дозволяємо собі негативні думки, то більше програмуємо себе на погане. І навпаки, позитивні думки допомагають нам почуватися ліпше і впевненіше, дають змогу конструктивно підходити до будь-якої ситуації й діяти розсудливо та ефективно.

Дуже важливо пам’ятати, що потрібно навчитися любити й поважати себе, щоб поважати інших. Зауважимо, що не може бути такого вчителя, який би подобався всім. Одні шукають у педагогові чуйну матір, другі – вимогливого і справедливого батька, треті – ентузіаста, а четверті – ерудованого інтелектуала. Один учитель не може виправдати всіх цих очікувань.

Існує така формула щастя: «Будь тим, хто ти є, і роби те, що можеш». Якщо людина вибрала свій стиль діяльності та поведінки, вона максимально повно й творчо проявляє себе, може отримувати задоволення від самого процесу життя. Якщо вона намагається жити «правильно», то задоволення доводиться шукати лише в оцінюванні інших. А серед них, на жаль, завжди трапляються незадоволені. Важливе в роботі вчителя – це віра в людей, незламна впевненість в успіху справи, за яку взявся. Життєві здобутки не даються без терпіння.

Кажуть: «Господи, дай мені сил и змінити те, що я можу змінити, терпіння – прийняти те, що я не можу змінити, і розум – відрізняти одне від іншого». Завдання вчителя – сформувати у своїх учнів упевненість у тому, що особистий результат у досягненні мети напряму залежить від докладених до цього зусиль, а випробування – додатковий шанс навчитися новому та стати кращим! До того як досягти успіху і слави відомі люди переживали не найприємніші моменти свого життя. Прикладів можна навести безліч! Тож усі ці знані люди не опустили свого часу руки, а йшли наполегливо до поставленої мети, змогли вчасно подолати свої внутрішні переживання і страхи та зовнішні бар’єри, що призвело їх до успіху і всесвітньої популярності.

Отже, висновок: йти до своєї поставленої мети, наполегливо працювати, щоб отримати бажане. І водночас не забувати про своє психічне і фізичне здоров’я.