Про стосунки зі своєю дитиною
У стосунках зі своєю дитиною батько (мати) постійно перекладає відповідальність за якість цих стосунків, дорікаючи дитині, що “вона якась не така”, уникаючи власної відповідальності за ці стосунки та очікуючи покращення цих стосунків виключно за рахунок змін у дитині.
Що це означає про батька/матір
1. Емоційна незрілість
* Дорослий уникає власної відповідальності за стосунки.
* Функціонує у позиції «дитини» (режим *Відстороненого Захисника* або *Дитини-Жертви*), а не дорослого.
2. Схеми та переконання
* *Дефективність/Сором* → «зі мною щось не так, тому я звинувачую інших».
* *Емоційна депривація* → «я не отримую достатньо тепла, винен інший».
* *Залежність/Безпорадність* → очікування, що «хтось інший має подбати, щоби стосунки були добрі».
3. Зміщення відповідальності
* Це проекція: батько приписує дитині власні емоційні проблеми.
* Уникає саморефлексії й роботи над своїм способом взаємодії.
Як це виглядає у житті
* Батько/мати часто каже:
«Ти мене не любиш», «Ти холодна/вперта/невдячна», «Я старався, а ти все одно…».
* Батько може чекати ініціативи від дитини, замість того щоб самому будувати зв’язок.
* Може ігнорувати емоційні потреби дитини: «це ти сама мене відштовхуєш», замість «мені важко знайти до тебе підхід».
* Уникає розмови про свої почуття, бо вважає, що «проблема — у дитині».
До яких наслідків це може привести
Для дитини:
* Формування почуття провини та відповідальності «за все» → дитина починає думати, що саме вона винна у поганих стосунках, і намагається «заробити любов».
* Втрата базового відчуття безпеки → дитина боїться втратити контакт з батьком, навіть коли він токсичний.
* Співзалежність у дорослому житті → у стосунках із партнерами бере на себе відповідальність за чужі емоції.
* Ризик відсторонення → підлітки часто відповідають протестом і дистанціюванням: «раз я винен у всьому, то я взагалі не буду зближуватися».
Для батька:
* Конфлікти та відчуження у стосунках.
* Відсутність справжньої близькості з дитиною.
* Власна схема самопідкріплюється: «бачиш, вона мене не любить — я мав рацію».
Висновок
Така поведінка свідчить про нездатність батька функціонувати у дорослому режимі та брати відповідальність за якість стосунків.
У довгостроковій перспективі це руйнує довіру дитини, створює травматичні схеми співзалежності, сорому, покинутості й може залишити глибокий слід у майбутніх стосунках дитини.
Джерело: духовно-психологічна порадня