Поради учням щодо спілкування з дітьми з особливими освітніми потребами

Учні, що не такі, як ти, зовні, усередині такі самі, як ти. У них така сама внутрішня будова, вони так само переживають невдачі й радіють успіхам. Вони хочуть бути з іншими дітьми і хочуть, щоб дружили з ними. У них є улюблені предмети і ті, які їм не до вподоби. Але нажаль, вони фізично не здатні зробити те, що легко робимо ми. Утім, це не повинно бути причиною поганого до них ставлення. Спілкуйтеся з ними як із рівними. Обговорюйте ті самі проблеми, що і з рештою однолітків. Не підтримуйте глузування інших.

• Не виявляйте зневагу до дітей з ООП. Не говори: «Ти не зможеш», «Тобі не зрозуміти», «Ти довго виконуєш» тощо. Виявляй терпимість.
• Діти з ООП з одного боку, часто потребують допомоги та підтримки, але з іншого боку – не просять її. Чимало дітей болісно сприймають таку допомогу, вважаючи, що вона принижує їх і підкреслює їхні вади (навіть якщо ти намагався допомогти щиро, від душі). Тому якщо ти надаєш допомогу, то навчися робити так, щоб вона не була нав`язливою і її сприймали як природну поведінку.
• Більше розповідай таким дітям про свої захоплення, інтереси. Часто саме однолітки для них є основним джерелом пізнання навколишнього світу.
• Умій чути таких дітей. Вони багато на чому знаються краще, бо більше часу проводять за книгами, дивляться пізнавальні передачі.
• Якщо ти спілкуєшся з однолітком, у якого поганий слух, то не треба голосно кричати або активно жестикулювати. Пам`ятай, що такі діти зазвичай добре зчитують по губах, тому простеж, щоби під час вашої розмови ви перебували один навпроти одного. Буває так, що у таких дітей краще чує праве або, навпаки, ліве вухо. Тоді старайся ближче стояти з відповідного боку. Не треба говорити з такою дитиною як із маленькою, це сильно ображає.
• Якщо твій одногрупник заїкається або не вимовляє окремі звуки, це не повинно бути причиною його ізолювання. Сприймай це спокійно, не виправляй його (для цього, зрештою, є педагоги і логопеди). Не показуй свого роздратування.