Пасивна агресія Жертви, яка несвідомо перейшла у роль Агресора

Пасивна агресія Жертви, яка несвідомо перейшла у роль Агресора в трикутнику Карпмана, — це тонкий, неочевидний, часто “приглушений” тип нападу. Така поведінка маскується під образу, розчарування, жалість до себе або “праведний біль”, але при цьому ранить, знецінює або провокує інших.
Як це працює у трикутнику Карпмана:
1. Жертва: «Я безсила, мене не чують, я страждаю».
2. Внутрішній біль, образа та фрустрація накопичуються.
3. Вона не йде в відкрите прохання або асертивну позицію, а починає пасивно мститися, переводячи біль у контроль, сарказм або покарання мовчанням*.
4. Таким чином Жертва трансформується у Агресора, але в прихованій, пасивній формі.
Конкретні приклади з життя:
Сімейна ситуація
Дружина роками терпить емоційну дистанцію чоловіка. Вона не говорить про свої потреби прямо, але:
* подає холодну їжу;
*мовчить 3 дні;
* коли він просить щось зробити — робить навмисно повільно і зітхає.
 Зовні — вона “жертва”. Але фактично — вже є *покарання і агресія*, хоч і в пасивній формі.
На роботі
Співробітниця, яку не підвищили, відчуває себе жертвою системи. Вона:
* не передає важливу інформацію, бо “не запитали”;
* не допомагає колегам, хоча раніше була активна;
* каже: “Я все одно нічого не вирішую, тож…” — і демонстративно нічого не робить.
Вона грає в “жертву несправедливості”, але її поведінка вже агресивно-блокувальна.
Батьківство
Мама ображається на дитину-підлітка, яка не хоче з нею говорити. Вона:
* не будить дитину до школи (але потім звинувачує);
* кладе їжу без слів, не дивлячись в очі*
* каже: “Бачу, тобі все одно — тоді й мені теж.”
Це психологічне покарання під виглядом ображеної жертви.
Чому це важливо помітити в терапії?
Людина щиро не бачить, що вже стала агресором.
Вона переживає біль, але виражає його токсично, бо не вміє по-іншому.
Це парадоксальне відтворення травматичних сценаріїв: “Я буду страждати, але так, щоб ТИ відчував провину/сором/відповідальність”.
Як із цим працювати у терапії?
1. Усвідомлення ролі в трикутнику
«Чи справді я зараз безсила — чи я впливаю, але мовчки й агресивно?»
2. Вчитися асертивності замість мовчазної помсти > «Мені прикро. Я хочу бути почутою — а не карати тебе мовчанням.»
3. Психоедукація: “Жертва, що мститься — вже не жертва”
Прийняти відповідальність за свої емоції.
4. Тілесні практики: розпізнати стиснуту щелепу, стиснуте тіло — і вивести гнів здоровим способом.
Пасивна агресія — це біль, що не вміє просити про допомогу, а тільки карає мовчки.

Терапія допомагає:
називати потребу,
не маніпулювати болем,
і замість “все добре” — сказати “мені боляче, будь поруч”.

З мережі