-
Як відновитися після ночі тривоги, обстрілів чи недосипу
Після ночей, коли доводиться переживати обстріли, сирени чи просто не спати від страху – тіло і психіка працюють у режимі виживання. Навіть якщо фізично ти в безпеці, всередині лишається напруга, втома і розгубленість. Організму потрібно допомогти повернутися в стан рівноваги – м’яко, без тиску.
-
Мозок, що змінюється щодня
Учитель часто думає, що головне завдання — змінити учнів. Але насправді, під час кожного уроку змінюється і сам учитель. Мозок реагує на кожну нову ситуацію: учнівське запитання, емоційний спалах, імпровізацію. Це і є нейропластичність у дії — не теоретична, а жива. Нейробіолог Майкл Мерценіх, один із піонерів досліджень мозку, довів: мозок оновлює свої зв’язки щоразу, коли ми виходимо за межі звичного (Merzenich, Soft-Wired, 2013). Тому кожен «не такий» урок — це не провал, а тренування гнучкості мозку.
-
РДУГ у дорослих
Розлад дефіциту уваги з гіперактивністю – це нейророзвитковий стан, який починається в дитинстві, але часто зберігається у дорослому віці. Приблизно 50-70% дітей з РДУГ продовжують мати симптоми і в дорослому житті.РДУГ – це не «ледачість», не «відсутність сили волі», а порушення саморегуляції, пов’язане з особливостями роботи мозку, зокрема префронтальної кори, базальних гангліїв та дофамінової системи. Саме ці зони відповідають за:• контроль уваги;• планування;• гальмування імпульсів;• емоційну регуляцію;• довгострокову мотивацію.У дорослих РДУГ часто маскується під стрес, «перевтому» або емоційне вигорання, але насправді має глибші нейропсихологічні причини.
-
Техніка: “Моя внутрішня погода”
Мета: допомогти усвідомити свій емоційний стан, виразити почуття через образи, зняти напруження. Матеріали: аркуш А4, кольорові олівці, фломастери або фарби.
-
Як мозок забуває і як мікронавчання це виправляє
Ще в 1880-х Герман Еббінгауз відкрив: понад 50% інформації ми забуваємо вже через 20 хвилин після уроку. Через день — пам’ятаємо менше половини. Через місяць — лише чверть. Так з’явилася знаменита «крива забування», підтверджена дослідниками у Німеччині (1991) і Нідерландах (2015). Але вихід знайшли — мікронавчання.
-
Мозок не любить нудьгу, але обожнює повторення з варіаціями
Нейронауковець Норман Дойдж (The Brain That Changes Itself, 2007) довів: коли ми повторюємо одну й ту саму дію в різних контекстах, мозок створює нові нейронні маршрути — глибше засвоює матеріал. Тому ефективне повторення — це не «знову те саме», а «те саме — по-новому».
-
Чому маленькі звички мають таку силу?
Вони стабільні. Нам не потрібно чекати ідеального моменту або натхнення. Маленька дія — завжди під рукою. Вони створюють опору. Навіть у найхаотичніші дні, коли все летить шкереберть, маленька звичка нагадує: «Я є. Я важлива/важливий. Я можу подбати про себе».
-
Вправа для роботи з дітьми «Дерево Пам’яті»
Мета: допомогти дитині виразити свої почуття щодо втрати та знайти спосіб зберегти пам’ять про важливу людину чи тварину. Вік: 5+ років Матеріали: Аркуш паперу, Фарби, олівці або фломастери, Ножиці, клей, Кольоровий папір (за бажанням)
-
Реконструкція себе після великої зміни
Розлучення, переїзд, втрата роботи, народження дитини — великі зміни змушують нас «перепрошити» себе. Це не швидкий процес. Коли щось важливе в житті змінюється, наша ідентичність теж втрачає звичні опори. Раніше «я — це те й те», а тепер питання: хто я без цього? Це час смутку за втраченими ролями — але й можливість для нового народження. Реконструкція не означає забути минуле, вона означає включити його як частину себе та дозволити собі пробувати нове.
-
Перфекціонізм
Перфекціонізм часто видається чеснотою: я відповідальний(а), я на висоті. Але під ним може ховатися зовсім інше. Перфекціон — це іноді не про прагнення до кращого, а про страх бути побаченим у недосконалості. Коли дитячі потреби не були вчасно помічені, людина вчиться «робити все правильно», щоб заслужити увагу. Кожна допущена помилка здається вироком. І з роками це призводить не до свободи, а до постійного внутрішнього вичерпання: ви ніколи не відпочиваєте, бо завжди є ще «трохи краще».