Небезпечні ігри: як вберегти дітей від загрози

Періодично у медіа  бурхливо обговорюють діяльність так званих інтернет-товариств смерті, що мають назви «Море китів» чи «Тихий дім» тощо, які підбурювали учасників – а це переважно підлітки – до самокаліцтв, виконання якихось небезпечних завдань і зрештою – суїциду. Учасники через соціальні мережі реєструвалися в цих закритих групах, а опісля виконували певні завдання координаторів – інкогніто. Ці анонімні організатори, маніпулюючи незміцнілою свідомістю підлітків та їхніми бажаннями самоствердитися, доводили дітей до летальних наслідків.

Нині спільноти заборонені, акаунти тих, хто хоче взяти участь у небезпечній розвазі, блокують. Загалом невідомо, яка точна статистика смертей внаслідок діяльності цих груп. Однак зафіксовано випадки, коли підлітки мали виконати фінальне завдання – стрибнути з багатоповерхівки. Трагедії вдалося запобігти. За фактом доведення дівчинки до самогубства розпочато кримінальне провадження за ст. 120 Кримінального кодексу України. Правоохоронці з’ясовують усі обставини події, для встановлення фігурантів злочину залучили працівників кіберполіції. Зловмисникам, які штовхають дітей на самогубства, загрожує до десяти років ув’язнення. Однак здебільшого випадки дитячих суїцидів, утеч із дому, агресії, зловживання алкоголем чи наркотиками мають геть інші причини. Це недогляд батьків, вплив компаній, а також те, що підлітки мають забагато вільного часу.

Що ж керує дітьми, які грають у небезпечні ігри, та наскільки це загрозливо. Психологи пояснюють, що певною мірою на маніпуляції піддатливий будь-хто, незалежно від віку, темпераменту чи розумових здібностей. Інша річ, що підлітковому віку притаманні цікавість, пошуки власного я, бажання самоствердитися, знайти однодумців, стати частиною якогось дійства, особливо, якщо воно має елементи втаємниченості, загадковості. Саме тому молодь так полюбляє різноманітні флешмоби, квести, командні ігри.

Узяти участь в таких екстремальних товариствах можуть переважно ті молоді люди, які перебувають поза контролем дорослих, схильні до непередбачуваностей, до того, аби встрявати у халепи. Однак це можуть бути й креативники, які гарно орієнтуються в інтернет-житті, підхоплюють модні течії. Надто, коли в цьому є інтрига, екстрим, таємничість. Підлітки спраглі до адреналіну, випробування своїх сил, їм подобається відчуття езотерики, закритості, ритуалізованості. Таким чином вони можуть себе випробувати. Інтрига, ризик, новизна – ось що приваблює їх. Однак брак життєвого досвіду часто не дозволяє юні вчасно помітити небезпечну межу. Тому батькам варто з максимальною уважністю ставитися до захоплення дитини, її оточення, інтересів та навіть знати, що у чада в сумці. Перевірити, що, умовно кажучи, в дитини у кишенях (у її кімнаті, сумці), коли вона цього не бачить, – невеликий гріх. У жодному разі не йдеться про те, аби читати якісь повідомлення, приватне листування, щоденники, влаштовувати показові перевірки, або ж стежити за кожним кроком, бо це може стати кінцем довіри. Але батьки інтуїтивно мають відчувати, коли в дитини відбуваються нетипові зміни поведінки.

Справді, завдяки гормонам у підлітковому періоді нормальними вважаються зміна настрою чи роздратованість. Але, якщо після певних дій – відвідування того ж інтернету, якихось зустрічей дитина має надмірно збуджену поведінку або заглиблена в себе чи агресивна, чи задумлива, потрібно уважно поставитися до такого стану. Якщо ж батьки знайшли щось, що може зашкодити дитині (наприклад, пачку цигарок), не потрібно робити з цього скандалу, драми. Мовляв, ага, попався! Це може призвести до втрати довіри, ба навіть утечі з дому. Найліпше, коли хтось із батьків, кому дитина більше довіряє, – мама чи тато – спокійно поговорить. Це може бути і сторонній авторитет, якого юнак чи дівчина поважає і до якого дослухається. Наприклад, тренер, хрещені батьки чи спеціаліст – психолог. Нетиповим для підлітків є й підняття тем життя та смерті.

Роздуми над цими філософськими дилемами характерні старшому поколінню. Звісно, можуть бути й винятки. До психологів звертаютьсяся батьки підлітків, які у досить ранньому віці цікавилися філософськими течіями, пов’язаними з аналізом сенсу життя та смерті. Бували й випадки, коли діти захоплювалися чортівнею (зображеннями черепів, скелетів тощо), однак це теж було звичайною тягою до чогось таємничого. Втім, аби це визначити напевне, не зайвим буде проконсультуватися зі спеціалістом. Загалом суїцидологія не може чітко відповісти, що керує людьми, які вирішили вкоротити собі віку. А надто, коли це стосується дітей.

Нерідко справжні мотиви приховані. Після сварок з дорослими діти можуть думати про смерть як спосіб помститися батькам. Це приклад суїцидальних думок, які колись – таки відвідують кожного. Є суїцидальні наміри – коли людина у випадку складної ситуації вирішує щось із собою зробити. Це своєрідний спосіб утечі.

Розрізняють ще суїцидальні спроби, коли каліцтво є показовим, часто – маніпуляцією. Зрештою є суїцидальні вчинки – мотивовані чи ні дії. Тоді самогубство може бути наслідком афекту, осмисленого наміру, або ж із невідомої причини. У юнацькому віці найчастіше суїцид розглядається як випробування чогось нового. І коли незнайомі через інтернет підкидають якісь такі ідеї, дитину це захоплює. Батькам потрібно підшукати дитині альтернативу того, що її захопить і в чому вона зможе себе виявити – спорт, книги, музика. Та, звісно, бути другом для малечі, аби вона завжди знала, де зможе знайти допомогу й слушну пораду.

Суїцидальна спільнота, про яку мова, в мережі має різні назви: “Синій кит”, “Море китів”, “Тихий дім”. У всіх їхніх прихильників на особистих сторінках є відео або малюнки з літаючими китами. Китів як символ злочинці обрали, оскільки, як дослідили науковці, ці тварини можуть зводити рахунки з життям. До груп залучають дітей і підлітків – від 9 до 15 років. З ними працюють дорослі – системно, планомірно і чітко, крок за кроком підштовхують до самогубства. На дітей впливають з урахуванням їхніх інтересів і захоплень, використовують їхню лексику і субкультуру. Маніпулюють: дівчаткам пропонують сценарії “тебе ніхто не розуміє”, “ти нікому не потрібна”, наголошують, що вони товсті чи негарні. Хлопчикам утовкмачують, що вони “лузери” цього несправедливого світу. І тільки в іншому світі – світі “для вибраних” – знайдеться звільнення від проблем та образ. При цьому проблеми й образи перебільшуються і роздуваються.

Юнаки та дівчата на гачку отримують “особливе” запрошення в закриту спільноту. Для того, щоби вступити в неї, пише певний текст у себе на сторінці. Приймають не всіх. Адміністратори перевіряють історію кандидатів – аккаунти з метеликами і квіточками не проходять. Інша справа – специфічний “темний” погляд на світ.

Затверджують учасників після спілкування у відеочаті. Виконання кожного завдання – а пропонується до 50 квестів – фіксується на фото чи відео і надсилається “куратору”. Якщо попервах учасник не встигає їх виконувати або порушує умову щоденного спілкування, то його виключають з групи. Пізніше вмикають примус – під страхом насильства над близькими чи шантажу (а серед квестів бувають завдання інтимного характеру) діти роблять усе, що від них вимагають. Відкриття особистих даних також є умовою участі в грі. Майже всі квести передбачають заподіяння собі болю. Завдання надходять щоночі після “накачки”: суїцидальна література, депресивна музика, жорстокі й криваві відео, апеляція до містики. Про те, що відбувається, забороняється розповідати будь-кому – це теж умова гри.

У такий спосіб впродовж тривалого часу дитину доводять до фізичного і емоційного виснаження. Коли адміністратор групи впевнений, що дитина втратила опір, стала цілком керованою, їй вмикають “зворотний відлік часу”. Фінальне завдання – покінчити життя самогубством та зафіксувати момент смерті на камеру в режимі online. Такі відеозаписи в подальшому продаються в закритих групах “для дорослих”. “Синій кит” живе тільки ВКонтакте. Гра прийшла з Росії – ще два роки тому вона підняла там хвилю. На сьогодні відомо про багато випадків суїцидів дітей – учасників цієї гри” В Маріуполі стрибнула з багатоповерхівки 15-річна дівчинка – виконувала квест і записала це на мобільний телефон, який залишила на даху. На місці однієї “групи смерті”, закритої поліцією, дуже швидко виникає інша. “Пул” учасників кочує з групи в групу – дітей вчать, як тримати зв’язки, коли спільноту закриють.

Такі групи щодня блокуються адміністрацією соціальних мереж за зверненнями правоохоронних органів або користувачів. Але останнім часом у мережах поширюються також і флешмоби, які прямо не пов’язані з самогубством, але підштовхують дітей до незворотних вчинків. Саме зараз набирає популярності гра “Біжи або помри”. Суть вуличного флешмобу – перебігти дорогу перед авто. Поки одні біжать, другі – фільмують. Також кіберполіція відреагувала на звернення батьків, які знайшли у гаджетах своїх дітей зображення листівок із закликом “стати феєю вогню” – ще одна небезпечна гра для фанатів мультфільму “Феї Вінкс”. Дитині пропонують серед ночі, – так, щоби ніхто не побачив, бо магія зникне, – піти на кухню, відкрити газові комфорки і глибоко вдихати.

Батьки! Перевіряйте телефони своїх дітей! Непокоїть і батьків, і правоохоронців гра “Піди і заховайся” або “Зникни на 24 години”. Діти ховаються у публічному місці: у супермаркеті, на заправці – і знімають відео. Відрізнити участь у грі від справжнього зникнення практично неможливо. В обох випадках діти раптово щезають з дому і не виходять на зв’язок. І хоч ці хованки поки що не особливо поширені, у ВКонтакте вже є декілька пабліків, де діти діляться відеороликами та обговорюють гру. Боротися з такими екстремальними розвагами під силу тільки батькам. Саме вони повинні пояснювати усю небезпеку таких забав дітям.

Без паніки

Кіберполіція поширила звернення, в якому просить при виявленні груп, які пропагують серед дітей і підлітків самогубство чи небезпечні розваги, негайно повідомляти про це адміністрацію мережі та правоохоронців – cybercrime.gov.ua – цілодобово, телефон гарячої лінії (044) 374-37-21 (з 8:45 до 19:30 в робочі дні). Щоб не допустити потрапляння дітей у такі групи, кіберполіцейські рекомендують батькам:

• приділяти більше уваги психологічному стану дитини;
• перевіряти, чи не пошкоджене тіло дитини. Якщо таке є, з’ясовувати обставини, за яких з’явилися пошкодження;
• звертати увагу на коло спілкування дитини;
• перевіряти аккаунти дитини в соцмережах та групи, до яких входить аккаунт. Звернути увагу на приватні чати;
• намагатися змістовно зайняти вільний час дитини;
• контролювати, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини;
• встановлювати функцію “батьківський контроль” на всіх гаджетах дитини.

Однозначно треба контролювати дітей в інтернеті. Часто батьки хвилюються, що вони втручаються в приватне життя дітей. Але поки діти неповнолітні, відповідальність за них несуть саме батьки. Варто старатися, щоби батьківський контроль був не надто жорстким і нав’язливим. Чим менше батьки моралізують, тим більше діти будуть їм довіряти”.

Психологи радять батькам дружити з дітьми в соцмережах, щоби бачити їх сторінки. Додаватися в групи, якими цікавиться дитина, ходити за її лінками, намагатися дивитися відео, кіно, слухати музику, читати, те, що її цікавить. Тобто жити разом із дитиною та інтересами дитини не лише у реальному, а також і у віртуальному світі. Підліткам в силу особливостей психіки дуже цікаві квести, флешмоби, програми, ігри, експерименти. Коли вони бачать щось нове, раніше невідоме, то цікавляться, підхоплюють і втягуються в дію. Підлітками найлегше маніпулювати, оскільки вони хочуть самостверджуватися. Тому варто забезпечити дитині таку можливість і такі дії.

Що саме у поведінці дітей може бути тривожним дзвіночком для батьків:

– раптова зміна поведінки, поява таємниць, враження, що дитина щось приховує;

– коли дитина відмовляється спілкуватися, не йде на контакт;

– якщо істотно зростає час, проведений в інтернеті, коли дитина починає спілкуватися в мережах уночі;

– агресія і різкі емоції загалом притаманні підліткам. Але слід звертати увагу на кількість “надмірних” емоцій. Вони не повинні переважати;

– западання в розчарування, сум, смуток і депресії. Коли дитина хоче зробити останній крок,

– а суїцид діти сприймають передовсім як спосіб демонстрації,

– то, як правило, намагається про це повідомити. Розповідає друзям, у соціальних мережах, говорить з іншими людьми, пише повідомлення, есемески, підбиває підсумки, завершує справи. Роздаровує, наприклад, дорогим людям якісь свої речі.

Тому будь-які незвичні дії мають привертати увагу батьків. Батьки повинні вміти самі розпізнавати небезпеки і вчити цьому своїх дітей.