Діагностичний інструментарій в профілактиці девіацій

Завдання профілактики девіацій зумовлюють різноманітність методів психолого-педагогічної діагностики та перелік основних заходів вторинної профілактики: вивчення особових справ учнів, включаючи довідку про стан здоров’я; знайомство з сім’єю, вивчення її соціально-психологічного клімату; бесіди з іншими вчителями – предметниками; спостереження за поведінкою учня на уроці та у позанавчальній діяльності за такими параметрами: успішність, відношення до навчання, до праці, до товаришів, до себе, до близьких, батьків, участь у суспільному житті групи, навчального закладу, навички культури поведінки; організація безпосереднього спілкування з такими учнями; спостереження за індивідом групи «ризику» у педагогічно – значущих ситуаціях тощо.

Психодіагностика в профілактиці девіантної поведінки учнівської молоді є допоміжним засобом, що вирішує проміжні практичні завдання. Програма вивчення особистості учня включає такі розділи:

І. Особливості соціально-психологічного клімату сім’ї: 1) склад сім’ї (повна, неповна); 2) соціально-професійний статус сім’ї (професії батьків); 3) матеріально-економічні умови сім’ї: – матеріальний добробут сім’ї; – побутові умови. 4) санітарно-гігієнічні умови; 5) тип сімейного виховання: – освіта батьків; – взаємовідносини в сім’ї (між батьками, між батьками і дітьми, між дітьми і членами сім’ї похилого віку); – сімейне дозвілля; – ставлення сім’ї до соціально-культурних цінностей (книг, творів мистецтва, музики, спорту, сімейних традицій); – відношення сім’ї до наркогенних речовин.

II. Індивідуально-типологічні особливості учня: стан здоров’я учня (здоровий, хворіє іноді, хворіє часто, оперативні втручання, травми, інфекційні хвороби, стан психіки, фізичні вади); спадковість (можливі ускладнення, пов’язані зі зловживанням батьками наркогенних речовин).

ІІІ. Соціально-психологічний статус у колективі: 1) положення у формальній групі; 2) характер спрямованості неформальної групи; 3) положення у неформальній групі.

Особливість роботи та визначені завдання зумовлюють різноманітність методів психолого-педагогічної діагностики. Рекомендується використовувати такі:

– повікову стандартизовану анкету В.М. Бенюмова для вивчення особливостей сімейного оточення учня;

– спостереження за спеціальною індивідуальною програмою на предмет визначення можли вих умов і факторів адиктивної поведінки;

– невербальну тестову методику Равена для вивчення інтелекту;

– методику ГІДО А.Є Лічко для визначення типу акцентуації характеру;

– методику вивчення інтересів за К.К. Платоновим;

– методику вивчення інтересів учнів за О.Я. Польською;

– методику визначення самооцінки за А.В. Петровським;

– методику вивчення поведінки учня на уроці за Д.В. Ніколенко;

– методику вивчення особливостей міжособистісних стосунків в учнівському колективі за А.В. Петровським А.Л. Коломийським;

– методику визначення типу темпераменту за Айзенком.