Відчувати страх та тривогу стосовно можливої загрози життю – нормально й природно. До цих почуттів додаються невизначеність та безпорадність. Адже ніхто не може гарантувати, коли й чи дійсно відбудеться ця ядерна атака. Визнання неможливості на щось вплинути також посилює тривогу. Тож у цей час важливо подбати про себе. Якщо тривога накриває раптово, то впоратися допоможуть:

1. Перестати очікувати “коли це закінчиться”. Це звучить жорстоко, але таке очікування забирає у вас сили. Закінчиться. Обов’язково. Але необхідно діяти відповідно до реалій сьогодення.

Асертивність – це особиста відповідальність за свою поведінку; вміння не звинувачувати інших людей за їх реакцію на нашу поведінку; здатність людини відстоювати свою точку зору, не порушуючи моральних прав іншої людини; самоповага, повага до інших людей.

Делікатність – це чи найнеобхідніша зараз манера поведінки. Будь яка наша дія має бути усвідомлена тим, що можна комусь зробити боляче. І цих «комусь» – пів країни, якщо не більше. Якщо ти спиш не в окопі – тобі вже повезло. Якщо живеш в незруйнованому будинку – тобі знову повезло. Якщо твої діти при тобі, здорові і не травмовані війною – тобі дуже повезло. А якщо в тебе ще є робота і улюблена машина чи мотоцикл – то ти тричі везунчик. Війна має збільшувати емпатію, а не розділяти людей на два табори. Дорослість суспільства вимірюється саме нею. Можна і потрібно відпочивати від війни, але треба це робити делікатніше.

Людина так влаштована, що не може працювати постійно в одному режимі. Періодично відбувається занепад сил, опускаються руки і зовсім не хочеться нічого робити. У цей момент важливо себе підбадьорити і мотивувати, щоб повернутися у стрій.

Час війни випробовує та загортовує, перевіряє на віру та міцність кожного, хто перебуває в дивній сюрреальності, де людська логіка потрапляє в капкан руйнування стереотипів та звичних шаблонних уявлень про майбутнє людства. Виникає цілком природня спокуса порівнювати свій стан з іншими: хтось втратив стабільність, житло, роботу, надію, зв’язки, розуміння близьких, а хтось – потрапив у трагічну ситуацію втрати людей, яких любив та без яких не бачив своєї подальшої долі. Тож всім важко!

Останні новини – це біль. Невимовний біль, який нічим не заглушити. Проте він не просто болить. Багатьох він травматизує або й несе повторну травматизацію. Споживання такої кількості інформації у сучасній ситуації стає виснажливим процесом для нашого сприйняття. Для того, щоб мати можливість зберегти себе у тому інформаційному просторі, зберегти власне об’єктивне функціонування нам необхідна інформаційна гігієна.