-
Клікбейт: Чому ми клікаємо і чи варто довіряти?
У світі, перенасиченому інформацією, де за нашу увагу бореться кожен заголовок, виник феномен, відомий як клікбейт (від англ. click – клік і bait – приманка). Це не просто заголовки, а справжні інформаційні “гачки”, створені з єдиною метою – змусити користувача натиснути на посилання, незалежно від реальної цінності чи змісту матеріалу. Що таке клікбейт? Клікбейт – це сенсаційний, емоційно заряджений або такий, що навмисно вводить в оману, заголовок, часто в поєднанні з яскравим мініатюрним зображенням (thumbnail), який експлуатує людську цікавість (curiosity gap). Медіа-ресурси, блогери та компанії використовують його для збільшення трафіку (кількості відвідувачів) і, відповідно, збільшення доходу від реклами. Чим більше кліків, тим вища ймовірність заробітку.
-
Бедротінг: коли «валяння в ліжку» стає новим трендом
Сучасний світ вимагає від нас постійної продуктивності, жене вперед і змушує завжди бути на зв’язку. Не дивно, що у відповідь на цей тиск з’явився новий тренд, який став популярним у TikTok, – бедротінг (від англ. bed rotting – буквально «гниття в ліжку»). Звучить не дуже привабливо, але по суті це просто навмисне й усвідомлене байдикування в ліжку протягом дня або навіть кількох днів. Мета – повністю відключитися від зовнішнього світу і дати собі можливість відновитися. Що таке бедротінг? Бедротінг – це свідомий вибір на користь «нічогонероблення». Це може включати перегляд серіалів, нескінченне гортання стрічки в соцмережах, читання книжки або просто лежання і роздуми. Головна відмінність від звичайного лінивого вихідного –…
-
Що робити, якщо ви впали у гнів, істерику, розпач, роздратування та будь-який неприємний емоційний стан
Покрокова інструкція:1. Як тільки ви це зрозуміли, постарайтеся не скочуватися ще нижче. Але і не намагайтеся різко вставати (вдавати, що нічого не сталося) – ви скоро впадете знову, але цього разу скотитесь ще нижче.2. Тому зафіксуйтеся там, де ви виявили себе. І запитайте — що саме викликало такий мій стан? Назвіть подію вголос. Максимально конкретно і фактично – тобто не вашу інтерпретацію, а саме відповідь на запитання – що сталося («мені не подзвонили», «зламався комп’ютер», «друг не зробив що обіцяв», «я втратила гроші», «мій партнер назвав мене істеричкою»)
-
Прийняття – це не капітуляція
Часто плутають прийняття з пасивністю: «Якщо я прийму ситуацію, значить, я здаюся». Насправді все навпаки. Прийняття — це визнати: так, є біль, є втрата, є обмеження. Але разом із цим є й я. Коли ми перестаємо боротися з реальністю, у нас з’являється сила впливати на те, що реально підвладне. Прийняття відповідальності, це коли ти не зливаєшся зі своїми думками, ти можеш спостерігати їх і обирати, куди йти далі. Спробуйте просту практику: уявіть свою тривогу як хмару на небі. Вона є, але вона не ти. І нею не вичерпується твоє життя. Вона – це не весь ви… Джерело: «Розкажи мені»
-
Коли відчуваєш себе «зайвим»
Буває, ми заходимо в кімнату, де люди сміються, розмовляють, і раптом накочує відчуття: «Мене тут не чекають. Я тут зайвий». Це боляче, і водночас знайомо багатьом. Часто це не про те, що насправді відбувається зараз. Це про давній досвід — коли в дитинстві ми не отримали тепла, уваги, коли хтось із дорослих був далекий, холодний чи надто зайнятий. Тоді дитина робить висновок: «зі мною щось не так», «краще зникнути, щоб не заважати». У дорослому житті ця стара рана оживає навіть у найменших деталях: хтось відвернувся, не відповів одразу, не помітив — і ми вже відчуваємо себе відкинутими. «Зайвість» змушує нас сканувати простір на найдрібніші сигнали. Але така пильність рідко веде…
-
Труднощі прийняти комплімент
Здавалося б, нічого простішого: сказали добре слово — усміхнись і прийми. Але часто замість радості з’являється незручність. Ми відмахуємось: «Та ні, нічого особливого…» Чому так? Комплімент торкається нашої цінності, а там, глибоко всередині, може жити сором: «Я не заслуговую». Почути добре про себе — значить погодитися: я маю вагу, я важливий. А це вже небезпечно для того, хто звик жити у знеціненні. Відштовхуючи похвалу, ми наче намагаємось залишитися у звичному — там, де безпечніше бути «невидимим». Наприклад, у терапії людина вчиться витримувати добрі слова. Спершу маленькими дозами — як теплий промінь, до якого очі ще не звикли. З часом — дозволяти цьому світлу бути поруч. Наступного разу, коли вам скажуть…
-
Про стосунки зі своєю дитиною
У стосунках зі своєю дитиною батько (мати) постійно перекладає відповідальність за якість цих стосунків, дорікаючи дитині, що “вона якась не така”, уникаючи власної відповідальності за ці стосунки та очікуючи покращення цих стосунків виключно за рахунок змін у дитині. Що це означає про батька/матір
-
Про неврози у дітей
Невроз у дітей розвивається не від того, що їй щось дозволяють або в чомусь відмовляють.Ґрунт для розвитку неврозу створює батьківська непослідовність – коли одне й те саме забороняє мама, але дозволяє тато, або той самий батько забороняє сьогодні те, що дозволяв учора.Вчиняючи так, батьки не позначають дитині здорові межі допустимої та неприпустимої поведінки, роблячи карту її реальності розмитою, а наслідки дитячих вчинків непередбачуваними – що значно підвищує у дитини рівень тривожності.Дитина, що регулярно стикається з непередбачувано змінними правилами батьків, не має можливості проявляти себе і розвиватися в чітко визначених межах дозволеного, що в кінцевому рахунку призводить до порушень у її емоційно-вольовій сфері.
-
Коли гнів не гріх, а нормальна емоція
Гнів сам по собі не гріх, а природна, морально нейтральна емоція, яка сигналізує: * про порушення меж, * про несправедливість, * про порушення цінностей, * про незадоволені потреби.
-
Грошова тривога: чому навіть при достатку ми все одно переживаємо?
Гроші — це не лише засіб обміну. Вони символізують безпеку, контроль, турботу і навіть любов. Але чому ми, навіть маючи їх достатньо, часто відчуваємо тривогу? 1. Брак емоційної опори в дитинстві Якщо в дитинстві не було стабільної підтримки від батьків, у дорослому віці ця тривога часто проєктується на гроші. Ми створюємо «запаси на чорний день», відмовляючи собі навіть у базових речах — і при цьому все одно відчуваємо тривогу.