-
Коли гнів не гріх, а нормальна емоція
Гнів сам по собі не гріх, а природна, морально нейтральна емоція, яка сигналізує: * про порушення меж, * про несправедливість, * про порушення цінностей, * про незадоволені потреби.
-
Грошова тривога: чому навіть при достатку ми все одно переживаємо?
Гроші — це не лише засіб обміну. Вони символізують безпеку, контроль, турботу і навіть любов. Але чому ми, навіть маючи їх достатньо, часто відчуваємо тривогу? 1. Брак емоційної опори в дитинстві Якщо в дитинстві не було стабільної підтримки від батьків, у дорослому віці ця тривога часто проєктується на гроші. Ми створюємо «запаси на чорний день», відмовляючи собі навіть у базових речах — і при цьому все одно відчуваємо тривогу.
-
Як допомогти людині, яка повернулась із полону
Найпоширенішим наслідком є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Його симптоми: панічні атаки безсоння депресія постійне помічання тригерів. Людина може реагувати на певний звук, запах чи слово, яке здатне повернути її у стан, який вона пережила під час утримання чи тортур. Під час утримання чи полону мозок зазнає деструктивних змін, тому після повернення додому таким людям потрібна підтримка психотерапевта, та інколи психіатра, який за потреби може призначити і медикаментозну терапію.
-
Що скажуть люди: тривога про чужу думку
Ми всі час від часу хвилюємося, як виглядаємо збоку. Це нормально. Але що, коли тривога стає надмірною? Коли ви десять разів прокручуєте розмову з колегою, гадаючи, чи не були занадто емоційними. Коли боїтеся опублікувати допис, бо “а раптом подумають, що я виставляюся?”… Чому думка інших іноді болить більше, ніж своя? Початок — у дитинстві Психоаналітик Дональд Віннікотт писав: “Погляд матері — перше дзеркало”. Через її очі дитина вчиться розуміти: чи добре бути собою. Якщо цей погляд був холодним, роздратованим або вимогливим — це дзеркало спотворює. І далі ми шукаємо схвалення в інших, бо не отримали його вчасно.
-
Фрустрація та травма
Фрустрація — частина життя Іноді ми стикаємося із ситуацією, де щось йде не так: не отримали обіцяне, затримка, конфлікт або неочікуваний результат. Це приносить невдале, роздратування — frustraція. Вона змушує нас зупинитися, розібратися — але не знищує. Якщо є внутрішня безпека, фрустрація — це виклик, а не катастрофа. Травма — коли фрустрація занадто сильна Але якщо досвід дитинства або минулого був дуже болючим (наприклад, залишити без підтримки занадто рано) — невдача в дорослому житті може викликати “привид тоді”. Це травма: в душі створюється порожнеча або паніка, ніби ваша безпека знищена.
-
Як дитинство формує різні типи особистостей
Меланхолік — Спокійний, чутливий, часто потребує затишку та схвалення. Любить тишу, уникає шуму. — Батьки: «Ти занадто повільний?» — шкодять — формують невпевненість. Холерик — Бурхливий, активний, імпульсивний. Любить бути в центрі подій. — Вимагає руху і уваги: ледве заборонити — ви спровокуєте конфлікт. Сангвінік — Енергійний, радісний, товариський. Легко адаптується до нових людей і ситуацій. — Йому потрібен простір для творчості та друзів, інакше він втрачає інтерес . Флегматик — Врівноважений, спокійний, терплячий. Любить монотонну, стабільну діяльність. — Йому комфортно в рутині, але варто навчити працювати над новим, щоб розвиватися.
-
Що таке прихована депресія?
Не видно — але болить Людину з прихованою депресією не завжди впізнати за зовнішніми проявами. Не апатія, не сльози — замість цього — хронічна втома, болі в тілі, проблеми зі сном чи апетитом. Тілесні симптоми схожі на справжні хвороби, але обстеження — чисті. “Сміюча” депресія Здається, людина живе, працює, посміхається. Але зсередини її «тремтить»: дратівливість, сонливість, зниження радості. І перфекціонізм не дає сказати: «Мені погано».
-
Чи може друг замінити психолога?
Друг — важливий, але інший зв’язок Друг може вислухати, підтримати, обійняти — і це цінно. Але терапія — інше: тут кажуть не просто “розумію”, а допомагають побачити, чому повторюються одні й ті ж шаблони, реакції, страждання. Це рівень глибший — в серці структури особистості. Об’єктивність терапевта — те, що друзі не можуть дати Друг може реагувати емоційно, пересувати власні межі, власні потреби — і це зрозуміло. Але терапевт — нейтральний, має підготовку і не переносить особисті почуття чи очікування. Завдяки цьому відкривається простір, де можна говорити навіть табуйоване, не боячись зруйнувати стосунок.
-
Шопоголік – що з цим робити?
Коли покупка — не про речі Часто ми купуємо не тому, що речі потрібні, а щоб заповнити порожнечу: стрес, самотність, нудьгу. Це як емоційна заміна — короткочасне полегшення, яке швидко зникає. Наслідок: момент радості — швидко змінюється на почуття провини та зіпсований настрій. Імпульсивна покупка = контроль? Купуючи, людина отримує ілюзію влади над власним життям. Але коли рахунок приходить — контроль зникає. Наслідок: розчарування в собі, але з новою потребою “відпустити” набуте.
-
Як нічого не робити – і не звинувачувати себе?
Право на зупинку — не привілей, а потреба Ми живемо в культурі постійної продуктивності. Тут “відпочивати” часто прирівнюється до “марнувати час”. Але пауза — це не слабкість, а спосіб зберегти себе. Не завжди потрібно щось досягати — іноді треба просто бути. Звідки береться провина? Якщо в дитинстві вас хвалили лише за досягнення — відпочинок починає здаватись чимось неправильним. У психіці формується зв’язок: “Я хороший — тільки коли стараюся”. І тоді навіть хвилина бездіяльності викликає тривогу. Критик усередині — гучніший за реальність Внутрішній голос може казати: “ти даремно витрачаєш час”, “будь корисним”, “роби ще”. Але це не ви — це відлуння чужих очікувань. Ви маєте право зупинятися без пояснень.