Акцентуації характеру і девіантна поведінка

Акцентуації характеру можуть лежати в основі формування девіантної поведінки учнів. Типи акцентуацій та властиві їм форми девіантної поведінки.

Нестійкий тип

З дитинства ці діти неслухняні, непосидючі, всюди лізуть, але при цьому боягузливі, бояться покарань, легко підкоряються іншим дітям. Відразливі риси: безвольність, тяга до порожнього проводження часу і розваг, балакучість, хвалькуватісь, лицемірство, безвідпо відальність. «Слабка ланка» даного психотипу: бездоглядність, безконтрольність, які іноді призводять до серйозних наслідків. Цьому типу властиві такі види девіантної поведінки як кримінальна (крадіжки, хуліганство) та адиктивна поведінка.

Циклоїдний тип

У дитинстві мало відрізняється від своїх однолітків. Часом може бешкетувати, постійно щось робити, а потім знову стає спокійною і керованим дитиною. Під час спаду важче стає і жити, і вчитися, і спілкуватися. Компанії починають дратувати. Ризик і пригоди, розваги і контакт втрачають свою колишню привабливість. «Слабка ланка» цього психотипу: емоційне відкидання значущих для нього людей і корінна ломка життєвих стереотипів. Цьому типу властиві такі види девіантної поведінки: 1 фаза: кримінальна (правопорушення, хуліганство), адиктивна поведінка. 2 фаза: суїцидальна поведінка (виникає думка про власну нікчемність).

Гіпертимний тип

Учні, що відносяться до цього психотипу, з дитинства відрізняються великою галасливістю, товариськістю, схильні до пустощів. У них немає сором’язливості, ні боязкості перед незнайомими людьми, їм не вистачає почуття дистанції у відношенні з дорослими. Відразливі риси: легковажність, готовність до ризику, грубість, схильність до аморальних вчинків. «Слабка ланка» цього типу: не переносить одноманітності, монотонної праці, що вимагає ретельної і кропіткої роботи, обмеження спілкування, його пригнічує самотність або вимушене неробство. Цьому типу властива кримінальна поведінка (схильність до ризику, пошук нових відчуттів, авантюризм).

Лабільний тип

Діти здатні занурюватися в похмурий настрій через неласкаве слово, непривітний погляд. Приємні слова, хороша новина може підняти настрій. Для цього типу характерний крайня мінливість настрою, який змінюється дуже часто і надмірно різко від незначних приводів. Також йому властиві такі риси як запальність, войовничість, схильність до конфліктів. Для цього типу характерна адиктивна (віддає перевагу ейфорійним засобам), суїцидальна поведінка.

Астенічний тип

З дитинства дитина часто вередує, плаче, боїться всього, її швидко стомлює навіть невелика кількість людей, тому прагне до самоти. У таких учнів явно занижена самооцінка, вони не можуть при необхідності постояти за себе. «Слабка ланка»: раптові афективні спалахи через сильну стомлюваність і дратівливість. Для цього типу характерні такі види поведінки: афективна, аутична (його стомлює суспільство людей, він прагне до самоти).

Сентизивний тип

Дитина боїться самотності, темряви, тварин. Уникає активних і галасливих однолітків. Для цього типу характерна мстивість, полохливість, замкнутість, схильність до самоприниження, розгубленість у важких ситуаціях, підвищена вразливість і конфліктність на цьому грунті. Для цього типу характерні такі види поведінки: аутична (замкнутість, прагнення до усамітнення), суїцидальна.

Психастенічний тип

У дитинстві виникають різні фобії – страх незнайомих людей, нових предметів, темряви, страх залишитися одному в будинку або за зачиненими дверима. Йому характерні схильність до нескінченних міркувань, наявність нав’язливих ідей, побоювань.

Шизофренік

Діти люблять гратися самі, уникають шумних дитячих забав, вважають за краще компанію старших за себе. Емоційно холодні, майже не висловлюють ніяких емоцій, байдужі до чужої біди, можуть бути навіть жорстокими. «Слабка ланка»: не переносять ситуацій, в яких потрібно встановлювати неформальні емоційні контакти, і насильницьке вторгнення сторонніх людей у його внутрішній світ. Цьому типу характерна суїцидальна і адиктивна поведінка.

Епілептоїдний тип

Для учнів цього типу властива злобна реакція на тих, хто спробує заволодіти їх власністю, проявляється надмірна вимогливість, що приводить до дратівливості у зв’язку з поміченим непорядком. «Слабка ланка»: практично не переносить підпорядкування і бурхливо повстає проти утиску своїх інтересів. Для цього типу характерні такі види поведінки як демонстративний суїцид і самоушкодження, адиктивна поведінка (пияцтво), кримінальна, делінквентна.

Параноїдальний тип

Діти цього типу прагнуть, що б не стало досягти бажаного, їм характерна агресивність, руйнівність, гнівливість, яка проявляється тоді, коли щось або хтось опиняється на шляху до досягнення поставленої мети. Має місце відсутність душевності у відносинах з людьми, авторитарність. Такі учні надзвичайно честолюбні. Цьому типу характерна агресивна поведінка. Істероїдний тип Діти цього типу прагнуть до загальної уваги. Виявляється здатність до інтриг і демагогії, брехливість і лицемірство, задерикуватість і відчайдушність, необдуманий ризик. «Слабка ланка»: нездатність переносити удари по егоцентризму, викриття його вигадок, а тим більше їх висміювання, що може призвести до гострих афективних реакцій і суїциду.

Гіпотимний тип

Діти цього типу майже завжди мляві, ображені на всіх, на обличчі часто виражене невдоволення. Вони уразливі, ранимі, схильні шукати у себе нездужання, часто впадають в апатію, виявляються сумні думки. Для цього типу характерна аутична поведінку. Конформний тип Для дітей цього типу характерна несамостійність, безвілля, майже повна відсутність критичності як до себе, так і свого найближчого оточення, що може послужити причиною аморальної поведінки. «Слабка ланка»: не переносить крутих змін, ламання життєвого стереотипу. Позбавлення звичного оточення може послужити причиною реактивних реакцій. Для цього типу характерна кримінальна, адиктивна та делінквентна поведінка (групові правопорушення).

Таким чином кожному типу характеру відповідає певний вид чи види девіантної поведінки. Педагоги, що мають справу з «важкими» дітьми, повиннф володіти цією інформацією. Знаючи типи характеру, психологічні особливості кожного з них, форми девіантної поведінки, до яких вони схиляються і провокуючі причини, учасники виховного процесу можуть набагато ефективніше будувати і профілактичну, і корекційну роботу. А, отже, зростуть шанси допомогти таким учням.