Попередження посттравматичного стресового розладу здобувачів освіти

З метою профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми, попередження насильства в сім’ї розроблені рекомендації практичним психологам та соціальним педагогам щодо розуміння сутності поняття посттравматичного стресу.

Сучасні уявлення про посттравматичний стресовий розлад склалися остаточно в 1980-х роках, однак інформація про вплив травматичних переживань накопичувалися протягом сторіч.

Е. Крепеліним вперше був використаний термін «невроз пожежі», для того щоб позначити окремий клінічний стан, що включає численні нервові й фізичні феномени. Останні виникають насамперед як результат різних емоційних зворушень або раптового переляку, які переростають у тривожність.

У 1889 р. X. Оппенгейм запропонував термін «травматичний невроз» щодо діагностики психічних розладів в учасників бойових дій, причини яких він бачив в органічних порушеннях головного мозку, викликаних як фізичними, так і психологічними факторами.

Стресові явища, обумовлені участю в бойових діях та інших екстремальних ситуаціях, стали предметом широкого вивчення вже в ході Другої світової війни. Проведення планомірних досліджень щодо вивчення постстресових порушень було почато в США у зв’язку з необхідністю надавати допомогу ветеранам війни у В’єтнамі . Ці проблеми багато в чому подібні на проблеми ветеранів, учасників афганської й чеченської війн.

Однак й у мирний час виникають ситуації, які є джерелами посттравматичного стресового розладу.

У наш час різко зросла кількість антропогенних катастроф та «гарячих точок» у різних регіонах планети. Все це характеризується насамперед надекстремальним впливом на психіку людини, що викликає посттравматичний стрес.

Психологічні наслідки цього в крайньому своєму прояві виявляються в посттравматичному стресовому розладі.

Посттравматичний стресовий розлад виникає як затяжна або відстрочена реакція на ситуації, пов’язані із серйозною загрозою життю або здоров’ю, причому як самої людини, так і оточуючих її людей.

Ще одна з найважливіших тем – фізичне й сексуальне насильство щодо дитини. Для психологів це питання становить великий інтерес, по-перше, тому, що жертви насильства потребують своєчасної допомоги, а також тому, що пережите насильство може бути прихованою причиною труднощів, з якими клієнт звертається до психолога або не звертається й проживає життя з певними проблемами й труднощами. Отже, без розуміння того, як впливає насильство на психіку людини, дитини, надання допомоги може бути утрудненим. Одним з найпоширеніших наслідків насильства, як фізичного так і сексуального, є також посттравматичний стрес.