Комунікативні бар’єри в управлінському аспекті

Комунікативні бар’єри є однією з причин виникнення і розгортання внутрішньоособистісних, міжособистісних, внутрішньогрупових і міжгрупових конфліктів. Вони також можуть призводити до зниження результативності діяльності, впливати на міжособистісні відносини, емоційний стан, ступінь задоволення роботою тощо. Тому важливість профілактики та  подолання комунікативних бар’єрів очевидна, а робота психолога в цьому напрямі є нагальною. Виділяють такі типи бар’єрів, що перешкоджають як відправленню, так і одер­жанню інформації в організації: пов’язані зі сприйняттям інформації; організаційні.

Причини існування бар’єрів сприйняття полягають у відмінностях в спостереженні, відборі та організації стимулів, які пос­тійно отримують учасники комунікації, в інтерпретації ними інформації. До причин існування організаційних бар’єрів спілку­вання відносять: завелику кількість ланок у комунікаційному ланцюжку; монополію на інформацію; стосунки, що базуються на статусі; обхід інформації; «зашореність» керівника, чи підлеглого; захисна реакція співробітників; байдужість та недбалість керівництва; заклопотаність, неуважність тощо. Тому треба звертати увагу на кому­нікативні бар’єри в управлінському аспекті.

Комунікативні бар’єри в управлінському спілкуванні

Фонетичний та стилістичний бар’єри, пов’язані з якістю дикції, темпом, швидкістю та гучністю мовлення.

Інтелектуальний бар’єр, пов’язаний із логіко-граматичним оформленням мовлення та особливостями мислення.

Емоційний бар’єр, пов’язаний із різними емоційними станами партнерів.

Бар’єр, пов’язаний із соціальними ролями «керівник», «підлеглий» та ієрархією їхніх взаємин.

Бар’єр управлінської поведінки керівника (наприклад, авторитарної)

Мотиваційний бар’єр, пов’язаний із різними цілями, настановами та мотивацією.

Семантичний бар’єр, який відображає індивідуальність життєвого досвіду людини й актуалізує завдання «пошуку спільної мови».