Психолого-педагогічний супровід депресивних підлітків

В Україні нині не існує програм профілактики депресивних станів на рівні навчальних закладів. Тому нагальна необхідність розробки ефективних заходів виявлення депресивного стану і надання фахової допомоги та їхнє впровадження в систему освіти зумовила створення програми психолого-педагогічного супроводу депресивних підлітків.

Психолого-педагогічний супровід учнівської молоді з визначеною депресивною симптоматикою передбачає виконання низки завдань, що можливо лише за умови наявності у фахівця відповідного інструментарію.

Діагностичний інструментарій дослідження проявів підліткової депресії

У цій роботі використано, як варіант діагностичного комплексу, такі методики: тест «Чи схильні ви до депресії?», скринінг-картка «Шкала депресивного стану», карта психолого-педагогічного спостереження, методика «Самооцінка емоційних станів» (за Весманом-Ріксом), діагностика вад особистісного розвитку (ДВОР), методика виявлення типу акцентуації, дослідження самооцінки (за Т.Дембо, С.Рубінштейном), тест навчальної тривожності (за методико Філіпса), самооцінка психічних станів за

Г. Айзенком (Чухілевич О. Психологічний супровід навчально-виховного процесу // Психолог. – 2008. – №27-28), методика Люшера, тест кольорових відношень (ТКВ).

Форми допомоги підліткам для ефективного подолання депресивного стану

Винайдено три можливі способи подолання негативних проявів підліткової депресивності.

Один із таких способів – попереднє планування своїх дій.

Перший крок – молодій людині пропонують отримати якнайбільше інформації про депресивний стан. Багато хто вже переживав щось схоже, тому варто скористатися з їхнього досвіду. Пораду можна отримати від того, хто особисто побував у депресивному стані, від професіонала чи зі спеціалізованої літератури.

Наступний крок – прохання про допомогу. Розуміння підлітком свого стану, того, що «з болота депресії за косичку, як барон Мюнхгаузен, сам себе не витягнеш», тобто без підтримки і допомоги депресію не подолати, – мотивує його співпрацювати з тими, хто готовий надати таку допомогу.

Ще один крок до подолання репресивності – прийняття турботи про себе. Молодій людині пропонують створити свою власну «соціальну мережу підтримки» – зі знайомих людей, з якими підліток регулярно спілкується. Крім того, до неї залучають і значущих осіб, від яких молода людина територіально віддалена, про те на кого може покластися у разі гострої необхідності.

Далі потрібно визначитися – яка людина яку допомогу спроможна надати: емоційну, практичну, товариську підтримку або інформацію та поради.

Другий спосіб – ведення особистого щоденника. Щоденник дозволяє залучати підлітків до ефективнішого вираження своїх почуттів, створює унікальний шанс для інтеграції їхньої особистості. Крім того, він може бути тим документом, у якому відбиватиметься шлях, пройдений дитиною під час зняття депресивного стану.

Третій спосіб – проведення групових занять. Досить ефективним засобом проведення колективних занять може бути така їхня організаційна форма як проблемно-конструктивний тренінг.

Зазвичай тренінг є штучним моделюванням ситуації. Передбачається, що у такий спосіб можна, так би мовити, натренувати приймати оптимальні рішення на випадок, якщо людина опиниться у такій ситуації в реальному житті.

Для розв’язання проблеми підліткової репресивності вважаємо за доцільне використовувати для тренінгу саме реальне життя, з його нескінченним потоком драматичних подій, які в разі вдалого педагогічного обігравання можуть бути проективно-рефлексивним простором для винайдення оптимальних рішень.

Події у цьому випадку розгортатимуться за таким алгоритмом:

• педагог моделює проблемно-креактивне поле розв’язання кризових ситуацій, які виникають унаслідок депресивної поведінки, вживаючи засоби психологічного театру або комп’ютерної графіки;
• в ігровій творчій формі проводиться мотивація на пошук конструктивного рішення проблемної ситуації, як такої, що загрожує гармонійному розвитку особистості учнів, подальшому успішному життю;
• проблема постає перед молодими людьми як творче завдання, і вони відчувають у цьому випадку (природно, без тиску ззовні) потребу у допомозі педагога;
• педагог і діти, стають співавторами прийнятого для всіх рішення і розробляють творчий проект спільного розв’язання проблеми.

Прийоми колекційної роботи з депресивними підлітками

1. Прийоми, за допомогою яких формується емоційно-особистісна децентрація:

а) підсилення розуміння, співчуття:

• навчання вміння слухати і чути одне одного; вміння пояснювати, висловлювати свої почуття; вільно виявляти їх у мовленнєвій та дієвій формах, визнавати почуття іншого;
• навчання способів виявлення емпатії;

б) вплив на тривожність:

• емоційна підтримка, підкреслення сильних сторін задля підсилення впевненості дитини у своїй здатності упоратись із ситуацією, що призвела до депресивного стану;
• підтримка будь-якого намагання впоратися із страхами, найменших досягнень дитини, підкреслення всіх позитивних моментів.

2. Прийоми, які розширюють сферу усвідомлення підлітком свого депресивного стану:

а) інтерпретація – усвідомити, як виявляються в його поведінці прояви депресивного стану;

б) відображення – усвідомлення підлітком наслідків виявлення агресивності; цей прийом стимулює появу потреби у пошуку нового способу виявлення свого поганого емоційного стану;

в) роз’яснення, переконання – звертання до групи дітей, прагнучи збудити в них почуття відповідальності одне щодо одного, бажання підтримати тих, хто опинився у депресивному стані.

3. Прийоми психологічної підготовки до подолання фрустраційних ситуацій.

4. Прийоми, що дають змогу звільнитися від емоційного напруження, пов’язаного з образами, яких підлітки зазнали у житті. Для того, щоб вивільнитись від минулого, особистість має бути готовою вибачити всіх, а особливо саму себе.

5. Прийоми надання підліткові шансу зрозуміти, що він не міг вчинити у конкретній ситуації по-іншому.

6. Прийоми розв’язання проблемної ситуації як творчого завдання: знаходження нових шляхів досягнення значущої мети.

7. Прийоми виявлення причини, що призвела до фрустрації, розгляд її як результату певних обставин.

8. Прийоми розвитку позитивної життєвої орієнтації.

9. Прийоми, спрямовані на допомогу підліткам у подоланні негативних спогадів, розвиток у них уміння контролювати свої переживання, знаходити позитивний вихід із критичних ситуацій.

10. Прийоми позитивної переробки негативного досвіду, сприяння виходу з кола неприємних асоціацій.

11. Прийоми активізації позитивних почуттів, інтеграції та гармонізації внутрішнього світу дітей і їхніх стосунків з оточенням.

12. Прийоми профілактики стресових розладів.

Прийоми психом’язової релаксації: аутогенне тренування, раціональна і пояснювальна психотерапія.

Прийоми конструктивної реакції на зовнішні екстремальні впливи.