Як підтримати дитину, якщо рідну людину поранили на війні

Коли рідні дитини зазнали поранень, перебувають на лікуванні чи реабілітації – у дитини виникає багато тривог і запитань… Підтримка потрібна не лише пораненим рідним – підтримка потрібна і дітям…

Обговорюйте з дитиною ситуацію зі здоров’ям поранених.

Уникаючи розмов, кажучи «напівправду», намагаючись оберегти її від хвилювань, ми, на жаль, зумовлюємо те, що дитина залишається зі своїми домислами та тривогою наодинці – а це дуже непросто… Важливо говорити з дітьми, слухати усі занепокоєння та запитання – і пробувати знайти відповіді та надати емоційну підтримку. Дитині набагато легше, якщо в цьому досвіді вона не сама і може говорити з рідними про свої занепокоєння.

Залучайте дитину до турботи про поранених.

Турбота може проявлятися по-різному: дзвінками, переданими малюнками та власноруч зробленими подарунками, молитвою, відвідуванням у лікарні чи реабілітаційному центрі, підтримкою вдома після повернення. Есенцією турботи є любов, з якою будь-які рани гояться швидше. Для дитини це важливий досвід, що розвиватиме у ній уміння підтримувати та турбуватися. Важливо відвідини поранених у лікарні супроводжувати належним поясненням та обговоренням побаченого.

Поясніть дитині також і “невидимі рани”.

Пережиті психотравмуючі події на війні іноді можуть спричинити посттравматичний стресовий розлад чи інші психологічні проблеми. Прояви їх – в емоційній сфері, поведінці, порушеннях сну та інших симптомах. Дитина може відчувати, що рідні змінилися і не розуміти, чому. Обговорюйте такі ситуації з дітьми, давайте зрозуміле пояснення, наприклад, про ПТСР: «Так, як бувають рани на тілі, бувають і рани на душі, вони теж болять, через них тато зараз не може спокійно спати, йому сняться важкі сни про пережите, йому згадується це і вдень, тому він деколи такий емоційний – і тому тато буде проходити спеціальне лікування, яке допоможе йому і за якийсь час ці рани в душі загояться…».

Допомагайте дитині адаптуватися до змін у житті.

Допомагаючи пораненим одужувати, відновлюватися, адаптовуватися до змін, важливо пам’ятати, що ці зміни стосуються і життя дитини, яка теж потребує підтримки. Дитині необхідно знати, що її потреби важливі і не забуті, що вона не наодинці. Шукаймо підтримки в родині, в освітньому закладі, в соціальному середовищі – ми усі маємо підтримати один одного у подоланні викликів, спричинених війною.

Йти вперед з надією та світом любові.

Часи випробувань є не просто «чорними смугами» у житті – радше вони як ніч: але і серед ночі на небі світять зорі і перед світанком співають птахи!  Саме коли ніч найтемніша, зорі – найясніші, показують дорогу і дають надію.  Тому серед труднощів помічайте Світло: добро людей, любов, яка сильніша за будь-яку темряву, відвагу в душах тих, хто боронить рідний край, єдність нашого народу. Піднімайте настрій і дух один одному – піснею, обіймами, надихаючими історіями, гумором.

Бережіть і плекайте це Світло любові  у собі, у дітях, у вашій родині і спільноті – завдяки йому ми можемо не лише долати випробування, але й проходячи крізь них разом ставати сильнішими, мудрішими, світлішими…