Казка для дорослих

І все б було добре, але Потребі було погано. Вона скорботно вила на місяць і відчайдушно заглядала в очі всім, хто випадково кидав на неї погляд. Іноді Потреба немов божеволіла – вона в розпачі рвала намордник і нашийник і виривалася на волю. І тоді наступав хаос. Потреба носилася як божевільна, їла все підряд, розносила весь двір і будинок, її довго ловили, а піймавши знову садили на ланцюг, обмотували соромом і провиною. І хоча вона розуміла що чинить погано і робить щось не так – не робити це вона не могла. Вона хотіла їжі і свободи. Хотіла відчайдушно і безнадійно.

Потреба любила господаря і не розуміла за що він так з нею. Адже вона хотіла служити йому і бути корисною. Але її чомусь боялися і соромилися. Від того потребі теж було сумно і соромно.

В один із днів щось змінилося. І прийшов господар і послабив зашморг сорому. А потім дав скоринку хліба. Потреба здивовано подивилася на нього не вірячи, що відбувається, а потім акуратно взяла скоринку, боязко махнувши хвостом. Скоринка була маленька, але смачна і від неї всередині було тепло і приємно. Потреба з подивом прислухалася до цих незвичних для неї відчуттів і блаженно заплющила очі. Тепер господар приходив частіше, приносив все більше скоринок, а іноді навіть кісточки. Потреба бачачи його тепер не тулилася в куток, а радісно виляла хвостом і намагалася облизувати руки. І незабаром стало ясно, що намордник з сорому вже не потрібен. Та й зашморг зі страху теж. Потреба стала вільно ходити по двору, і виявилося, що вона розумна і корисна. Може приносити палички і тапки, гавкає на чужих і грає з дітьми. А якщо її смачно погодувати – то вона сама тихо йде в куток, згортається в клубок і видихнувши засинає.

з helpingpractices

Анна Пермінова