Якщо дитина не хоче вчитися

Більшість проблем сучасного навчання актуальні не тільки для вчителів, а й батьків і психологів. В першу чергу вони відображуються на розвитку дитини, її поведінці, навчальній діяльності. Низька успішність, дезадаптація, недостатній рівень культури, що безпосередньо впливає на поведінку та спілкування учня, – далеко не повний перелік труднощів, які виникають майже щодня.

Однією з проблем, яка заслуговує особливої уваги, є відсутність інтересу до навчання, небажання учня йти до навчального закладу. Дуже часто дитина не може відповісти на питання “Чому ти ходиш до навчального закладу?”. Дитина намагається уникнути відповіді, тому що не знає відповіді або не може чітко сформулювати. Найчастіше на це питання діти відповідають: “Вчитися!”. Дійсно, інший варіант важко уявити. Таку відповідь дитина вважає єдиною вірною, навіть якщо дійсна мета перебування її в навчального закладі далека від пізнання нового.

Значення слова “вчитися” в дитячому розумінні може бути набагато ширше. Бажання зустріти друзів, побігати, пограти, поділитися новинами дитина також відносить до розуміння навчання. Якщо такі бажання дитина не може реалізувати, навчання може втратити для неї свою привабливість і припинити викликати інтерес.

У даному випадку мова йде не про внутрішній інтерес до предмету пізнання, наявність якого само собою забезпечує гарне навчання і знімає проблему негативного відношення до навчання. У відповідності до психологічної формули “інтерес-стимул-реакція на стимул-мотив дії-сама дія”, позбавив дитину стимулу, немає сенсу чекати від неї успішного розвязання задач.

ВИСЛОВИ, ЯКИХ НІКОЛИ НЕ ПОВИННА ЧУТИ ВАША ДИТИНА:

«Підеш у (навчальний заклад), – ще довідаєшся…», «Може там з тебе людину зроблять !»
«Мені таке таке ледащо не треба!»
«Вчитель не такий», «Група не підходяща, – не така, як сусідня», «Заклад взагалі гірше, ніж … !»
«Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
«Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта!»
«А чого від нього чекати гарного? Він же…»
«То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу…», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу. Ще чого!»
«І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти»
«Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу. Втомилася я вже прибирати після тебе!»
«І коли ти вже… До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати…», «Скільки це може продовжуватися!»
«Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка. Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею. Не дружи з нею.»

ВИСЛОВИ, ЯКІ ХОТІЛА Б ПОЧУТИ ВАША ДИТИНА:

«Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
«Я подумала, а що, як нам зробити отак… Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше…»
«Я тебе так люблю… Ти нам дуже потрібна…»
«Ми з татом хочемо, щоб … , тому, що….»
«Я в тебе вірю…», «Подумай ще раз,… я теж колись зробила таку саму помилку…»
«Якщо вчителька саме так просила написати, то, звичайно, звісно ж…»
«А ти подякувала Сергійку за фарби ?… А чому ти не запропонував Толі свою допомогу…. Я зробила б так…»
«Колись давно я теж була у схожій ситуації… Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити…»
«Давай з татом порадимося… Разом ми вигадаємо найкращий вихід…»
«Мені було б приємно, якби ти… А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
«У тебе сьогодні такий войовничий настрій… То може оголосимо війну бруду й пилу … Допоможеш мені…»
«В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально… Що, як ми зробимо так…»
«Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила…»