Бути асертивним

Чи пригадуєте ви періоди життя, схожі на суцільну рутину? Ви нічого не встигаєте, повинні виконати неймовірну кількість різних справ. В результаті – стрес, незадоволення собою і своєю роботою, роздратування. Багато обов’язків ми беремо на себе тільки через те, що не вміємо сказати «ні». Тоді наше життя перетво­рюється на хаос. З усіх сторін виникають якісь (невідкладні проблеми. Необхідно зробити масу справ, задовільнити чиїсь вимоги, завершити те, що було намічено, і так без кінця.

Ми втрачаємо енергію і час, і в нас майже не залишається сил на те, про що ми найбільше повинні були б потурбуватися. Коли сад заро­стає бур’янами, страждають квіти. Коли повсякденність надмірно перевантажена, страждає наша здібність радіти життю. Вправляйтеся в тому, щоб говорити «ні».

«Ні», яке ви використовуєте належним чином, справді може служити життєтворчості. Воно очищає простір, в якому в нас з’являється можливість сказати «так» всьому, що цього заслуговує. Ми ніби прополюємо сад і звільняємо місце квітам, для яких він призначений.

Товариш вже годину надокучає вам по телефону, хоча саме зараз вам потрібно готуватися до завтрашнього важ­ливого виступу на науковій конференції, і вам незручно припинити цю розмову, але чим далі продовжується роз­мова, тим більше ви усвідомлюєте, що підготовка до конференції переноситься на нічний час. І не завадило б вис­патися перед важливою подією в житті… Можливо, краще було б сказати: «Я буду радий з тобою поспілкуватися після мого виступу, завтра ми обговоримо все-все-все.., а зараз, на жаль, доведеться припинити нашу розмову».

Кожного разу, коли говорите «ні», усвідомте, чому або кому ви тим самим сказали «так». Наприклад, «так» улюбленому заняттю, «так» – своєму внутрішньому спо­кою під час майбутньої розмови з тим же товаришем. Запи­суйте свої «ні» і поруч з ними записуйте ті «так», які ви змогли сказати в результаті. В багатьох ситуаціях «ні» є кращим за «так»: «ні, сьогодні я не піду в кіно» («так» спокійному вечору і ранньому сну). Трапляється, що сказати впевнено «ні» не так вже й просто».