Пасивна агресія: поради, як протидіяти в родинних і робочих стосунках

Пасивна агресія – підступна річ. Часто і тривалий час ми її навіть не підозрюємо: в жартах колеги, в «добрій пораді» приятельки, в піклуванні сусідки або в «цілком об’єктивних зауваженях» шефа. Але дедалі частіше у відповідь хочеш сказати «досить», а замість розсміятися кортить розплакатися. І от тоді розумієш: щось у цьому спілкуванні, в цій доброті, турботі, веселощах “не те”.

На відміну від активної агресивної поведінки – образ, грубих жестів, підвищеного тону, відвертих погроз і незадоволення – пасивна агресія, наче «тихий омут». Зовні все пристойно, ввічливо, гідно, але діє вбивчо: варто в нього потрапити – і прощавай душевний спокій, самооцінка, зміни, плани – їх «втоплять». Власне, це і є метою агресорів і агресії.

Люди в «білому пальті»

Вони повторюють «Я б ніколи так не вчинив», «Я б такого ніколи не сказала», «Я таке не дивлюся/не їм/не визнаю/не читаю», «Я вища за це». Причому повторюють регулярно, демонстративно і багатозначно. Суцільна ідеальність, набір усіх чеснот, позитивізму і протиставлення себе іншим. І ти така стоїш і почуваєшся на цьому біло-пухнастому фоні хамкою, яка попросила не чіпати свої речі на робочому столі, або примітивною неандерталкою, яка дивиться серіал «Пліткарки».

Насильне добро

«З’їж, я навмисно для тебе приготувала!», «Я поскладала твої речі», «Я відпросив тебе з наради», «Я забронював нам квитки» – знайоме? Ви не просите про допомогу, а вам силоміць її нав’язують, не питаючи і не узгоджуючи. Так, є ситуації, коли соромишся попросити. Спостережлива і чуйна людина розуміє це і пропонує тобі варіанти. Це дуже цінно і це справжня турбота.

«Примусову допомогу» надають не заради турботи, а для самоствердження

Систематичні спізнення

Не разове, випадкове і форс-мажорне (хто в таке не потрапляв!), а хронічне спізнення. Без каяття. Навпаки, з позицією «нічого страшного не сталося», самовпевнено порушуючи зустріч, розмову чи ваші наміри. Часто при цьому ще й паралельно і без вибачення теревенять по телефону і роздають вказівки «Зробіть мені кави» або «Почніть все заново, я ж пропустила початок».

Причина такої поведінки зрозуміла: егоцентрим, нарцисизм, егоїзм – хворобливе бажання бути в центрі уваги. І як наслідок, повна зневага до інтересів інших.

Антикомплімент

З антикомпліментів можна скласти цілу енциклопедію: «Ти погладшала, тобі навіть так краще», «Білявкою тобі пасувало бути більше», «Не впевнена, що справишся з цим завданням», «В твоєму віці можна вже розлабитися» і так далі. Все це вимовляється наче невинно і поблажливо – з «добром», а насправді – щоб зачепити, посіяти сумніви в співрозмовнику, невпевненість.

Той самий випадок, коли благими намірами вистелюють дорогу в пекло. В вашій душі та самооцінці

Почуття провини

Дуже поширений вид прихованої агресії, який «практикують» і в родинних стосунках, і в ділових. Навіть на перший погляд невинне питання: «А чому ти мені не телефонуєш?» – не просто питання, а завуальоване звинувачення у байдужості. Ви можете роками робити для людини значно більше, ніж просто дзвінок, але вам все одно докоряють, викликаючи почуття вини. Адже ця «кнопочка» змушує нас робити ще більше і коритися волі та бажанням «жертви».

Саркастичні жарти

«Підколки», зауваження лунають наче жартома і без підтексту, хоча по суті – це бажання висловити приховане незадоволення, принизити. Як кажуть, «якщо я не можу загризти тебе одразу, то кусатиму поступово» – такими «дотепностями».

Перший раз ти посміхаєшся у відповідь – жартує ж людина! На другий раз стерпиш і змовчиш. На третій вже робиш зауваження, а у відповідь отримуєш нову “смішинку”: наприклад, «Ти що ще й жартів не розумієш?»

Це робиться навмисно, щоб ще більше принизити і щоб людина ще дужче «напружилася»

Великодушна поблажливість

Скажімо, ти не їси м’ясо і перейшла на вегетаріанство. Або вирішила вчити італійську мову – просто так, для себе. Чи пішла в балетну школу для тих, кому за 40. Або покинула роботу в банку і зайнялася йогою. Такі цілком мирні і зрозумілі для тебе, потрібні тобі зміни, захоплення, погляди сприймають як блаж, як тимчасове божевілля, як «вікову кризу» або «стрес». І щоразу прагнуть нагодувати стейком, зустрічають іронічним «О, привіт, наша балерина» і поблажливо підхіхікують, мовляв, вам «щось зайшло».

«Щирі» листівки

Поширення і доступність месенджерів породила появу листівкофілів – тих, хто нескінченно надсилає якісь вітання. І не лише з Великоднем, Різдвом чи іменинами Марій, а й Днем кави, дівчат, легкої промисловості і побажанням хорошого тижня. І наче ж намір хороший в людини: привітати, подарувати хвильку радості, нагадати про свято. В адекватних людей, які знають, з чим і коли вас вітати. А от прихованим агресорам байдуже, якої ви віри, переконань, чи маєте час відволікатися на чергову листівку. Вони штурмують сердечками, ангеликами, віршами і цитатами і обурються, чому ви мовчите у відповідь. Невдячна і бездушна…

Такі агресори дуже ображаються, якщо ви не не реагуєте, не вітаєте їх з іменинами чи професійним днем

Як діяти з прихованими агресорами

Ну добре, скажете ви, прихованих агресорів виявили, а що далі? Психологи з цього приводу дають багато ґрунтовних, різнобічних порад на різноманітних тренінгах, в книгах, статтях. Але ми на власному досвіді звели б все до трьох «протидій».

• Вмикайте почуття гумору. Воно швидко роззброює позерство «людей у білому» і дає їм омріяне визнання: «О так, ти неперевершена та ідеальна, як Лілу з «П’ятого елементу». До любителів антикомпліментів і саркастичних жартів можна додати навіть трішки іронії – у відповідь. За прикладом Марка Твена. Кажуть, якось на завершення знайомства з однією пихатою гранд-дамою він ввічливо додав: «Радий знайомству з такою чарівною жінкою». На що та відказала: «На жаль, не можу сказати те саме про вас». «А ви вчиніть, як я, – збрешіть», – усміхнувся Марк Твен.

• Чітко окреслюйте свої кордони. Увага: чітко. Тобто без дрижання в голосі, почуття вини чи виправдовувань. Так, ви стали вегетаріанкою. Так, ви просите більше не лізти з допомогою, не чіпати речі на вашому робочому столі і не «замовляти про вас словечко» без вашої згоди. А також ви дуже наполягаєте поважати ваш час і не спізнюватися, інакше зустрічей більше не буде. Як і подальшого спілкування. Тверда позиція короткими реченнями без емоцій – це ваша броня проти нав’язливих добродіїв, вічних «жертв» і безцеремонних хронокрадів.

• Просто ігноруйте. Листівкофілів, «жартівників», майстрів докорянь і звинувачень. Прагнення таких агресорів – підживитися вашою увагою, енергією. То не дозволяйте їм цього: ставте блок. Не відповідайте на вітання і артилерію смс, не реагуйте на чергове «Чому мовчиш, не дзвониш, зовсім забула про мене». Ви зайняті: цікавими справами і своїм життям і не повинні «витрачатися» на те, що вам нічого не додає, а лише висмоктує і забирає. Є один хороший жарт: «Ви докоряєте мені, що я живу в своє задоволення. Вибачте, але заради чийого задоволення я повинна жити?» Можете навіть відповісти так агресорам.
• З мережі