Кожному важко по-різному

Час війни випробовує та загортовує, перевіряє на віру та міцність кожного, хто перебуває в дивній сюрреальності, де людська логіка потрапляє в капкан руйнування стереотипів та звичних шаблонних уявлень про майбутнє людства.

Виникає цілком природня спокуса порівнювати свій стан з іншими: хтось втратив стабільність, житло, роботу, надію, зв’язки, розуміння близьких, а хтось – потрапив у трагічну ситуацію втрати людей, яких любив та без яких не бачив своєї подальшої долі.

Тож всім важко!

Тому в такій ситуації глобальної колективної травми та болю не варто порівнювати свій стан з іншими. В будь-якій формі порівняння, чи в одну чи іншу сторону, стає лише гірше.

Коли ми порівнюємо себе з тими, про яких у нас складається думка, що їм повезло, – це ілюзія, бо ми зовсім не знаємо, що вони відчувають насправді та з якими труднощами ще можуть стикнутися. Але при порівнянні ми можемо потрапити в пастку заздрощів, відчаю, сформувати бажання деструктивного наміру до дій або самознецінення, що не є корисним для виживання.

Коли ж ми порівнюємо себе з людьми, які постраждали більше ніж ми, виникає почуття провини, сорому і ще гіршого самокатування думками: ви цього не зробили, але могли зробити, щоб це змінити. Це прямий шлях до депресії та психосоматики.

Отже, варто пробувати фіксувати ту реальність й ту ситуацію, в якій перебуває кожен саме зараз, спиратись на думки та роздуми, що відповідають ресурсам сьогодення та реальним можливостям.

Таким чином, ми ніби прокладаємо шлях для дій, а не шлях до відчаю та трагедизації переживань.

Це важко, цьому треба вчитися, це нова навичка мислення.

Зазначу декілька аспектів, за допомогою яких можливо полегшити цей шлях:

1. Ставити питання собі, де саме сьогодні моя активність буде корисна для безпечного майбутнього.

2. Все, що я зараз роблю, це буде мати значення через 5 років для мене та інших, утримувати фокус на потенційному майбутньому.

3. Не робити поспіху та зайвих дій, бо це стане витратою енергії, а не правильним розподілом внутрішніх сил, що призведе до емоційного вигоряння.

4. Пробувати раціонально приймати ситуацію та не фантазувати про наслідки: вони в невизначеній ситуації невідомі та непередбачувані.

5. Бути максимально корисним там, де ви максимально ефективні – це теж закон збереження енергії виживання.

6. Розуміти, що будь-яке порівняння себе з іншими, в інших ситуаціях, з іншими можливостями або перешкодами, – це фантазія, що відволікає від реальності.

7. Пробувати моніторити свої потенціали, вміння та можливості в ситуаціях вибору або прийняття рішень.

За матеріалами Вікторії Назаревич