Уявіть, що вам потрібно відмовити комусь у послузі, і через це відчуваєте провину. Але у вас дійсно багато справ та й загалом немає можливості допомогти. Якщо ми розповімо про своє рішення сказати “ні” другові, він поставиться до цього з розумінням. Підтримає вас і скаже, щоб ви не хвилювалися. Проте чому ж часто ми не можемо поставитися самі до себе з добротою та розумінням? І як навчитися бути для себе тим самим другом?

Причина 1. У вас погані стосунки із підлітком. В них немає довіри, немає взаєморозуміння, поваги, підтримки, натомість є взаємні претензії, образи, вимоги, ультиматуми, відстоювання лише своїх інтересів. Інакшими словами замість стосунків – війна. Люди природньо не захочуть слухати (і тим паче виконувати прохання) тих, з ким у них немає контакту.

Мити підлогу вночі, коли вся сім’я спить; тягнути сумки з магазину, коли чоловік та дорослий син спокійно вдома дивляться телевізор; сплачувати кредит, котрий ви взяли задля допомоги дорослим дітям, щоб купити автівку, житло, або на ремонт… Іноді людина намагається рятувати всіх навколо себе, включно з колегами на роботі, рідними, найкращою подругою, чоловіком-алкоголіком. Роль доброї феї якийсь короткий час може приносити задоволення, але з часом вона стає тягарем і може принести відчуття невизнаності та того, що вашу допомогу не цінують. Також подібна поведінка робить оточення безпорадним, залежним, інфантильним, не пристосованим до життя. Є фактори, що формують у людині сценарій поведінки, в якій її власні потреби завжди перебувають на другому плані. Ось…

Ви захворіли в найбільш неслушний момент? Говорячи мовою психосоматики, ви втекли від нестерпного тиску, який ви чинили на себе або дозволили йому впливати на вас. Психосоматика — це напрям у медицині, що вивчає взаємозв’язок між психічним та фізичним станом людини. Причиною психосоматичних захворювань часто є внутрішній конфлікт, тривалий стрес, втрата близької людини, тривога, страх, гнів тощо. Поширена помилкова думка, що психосоматичний розлад є надуманим. Але насправді психосоматичні симптоми реальні й потребують лікування, як і будь-яка інша хвороба.

Дуже важливо, щоб усі члени сім’ї залишалися разом у стресових ситуаціях. Коли ми разом – ми швидше відновлюємося та краще справляємося зі стресами. Дітей слід заспокоювати як за допомогою слів, так і тілесно (обіймати, цілувати, поправляти волосся тощо). Забезпечте постійний режим. Дітям потрібна передбачуваність. Їм легше розібратися, чого слід очікувати від життя, якщо прописаний час прийому їжі, виконання домашньої роботи, сну тощо. Це допомагає їм відчувати себе в безпеці та знижує рівень стресу. Допомагайте дітям переосмислювати стресові ситуації. Батьки повинні допомагати своїм дітям тлумачити життєві ситуації більш позитивно. Звісно, іноді трапляються об’єктивно стресові ситуації. У таких випадках батькам необхідно допомагати своїм дітям справлятися з ними в інші способи. Ініціюйте розмови…

Буває, на консультаціях батьки задають питання: “Чому моя дитина обманює мене?”. А я завжди ставлю зустрічне: “А кого зазвичай обманюємо ми – дорослі?”. У ситуаціях з дітьми дуже допомагає, коли ми переводимо ці ситуації на відносини між нами – дорослими. Кого найчастіше обманюють? Того, чия реакція не сподобається, того, хто своїми реакціями на правду відбиває все бажання бути відвертим, того, хто нам не байдужий і нам важливо, що він про нас думає. Це одна з гіпотез. Як бути, якщо гіпотеза підтвердиться? Батькам варто відстежити свої реакції на думки їхніх дітей. Якщо батьки спокійно сприймають все сказане дитиною, без емоцій розчарування або надзвичайного занепокоєння, якщо батьки в бесіді направляють дитину правильними…