Особливості спілкування у ранній юності
Однією зі значущих сфер активності особистості на етапі ранньої юності є міжособистісне спілкування. У цьому віці змінюється його зміст і загальна спрямованість, воно стає вибірковим, інтимним, виконує функцію головного, соціального полігону самоствердження і самовираження юнаків і дівчат.
Спілкування з однолітками.
У життєдіяльності юнаків і дівчат важлива роль належить їхньому спілкуванню з ровесниками. Цьому процесу властиві такі тенденції:
а) розширення сфери спілкування. Виявляється воно у збільшенні часу, який учні витрачають на спілкування (три – чотири години в будні, сім – дев’ять годин у вихідні), в суттєвому розширенні його соціального простору (серед найближчих друзів – учні інших училищ, студенти вищих навчальних закладів), географії, в очікуванні спілкування (в активному пошуку його, постійній готовності до комунікативних контактів);
б) індивідуалізація (вибірковість) спілкування. Свідченням індивідуалізації стосунків є чітке відмежування їх суті від оточення, високі вибірковість у дружбі та рівень вимог до спілкування в парі. У розширенні сфери спілкування реалізується потреба переживати нові враження, набувати новий досвід, відчувати себе у новій ролі, а також потреба у його вибірковості, самовиявленні та розумінні з боку інших.
Задоволення цих проблем пов’язане з глибокими особистісними переживаннями дітей. Мотивами неформального спілкування у парі і в групі є пошук найсприятливіших психологічних умов для комунікативної взаємодії, очікування співчуття і співпереживання, потреба у щирості та єдності у поглядах, самовираженні.
Однак юнацька комунікативність часто буває егоцентричною, оскільки потреба у самовияві, розкритті своїх переживань домінує над інтересом до почуттів і переживань іншого, що зумовлює взаємну напруженість у стосунках, незадоволеність ними. Емоційна прив’язаність у міжособистісних стосунках на етапі юнацького віку реалізується у дружбі, яка є школою саморозкриття особистості, розуміння іншої людини, її критеріями учні вважають взаєморозуміння, взаємодопомогу, вірність і психологічну близькість. Особливо цінуючи дружбу з дорослими, вони більше потребують усе-таки дружби з ровесниками.
Особливості юнацької дружби залежать від статі. Наприклад, у дівчат на 1,5 – 2 роки раніше, ніж у хлопців, виникає потреба в інтимній дружбі. Це зумовлене не тільки їхньою вищою емоційністю, наданням більшого значення особистісним стосункам, вищою схильністю до саморозкриття, а й швидшим особистісним і соціальним розвитком, ранішою появою складних форм самопізнання, що є основою формування потреби в інтимній дружбі. Для учнів важливо, щоб інші сприймали їх такими, якими вони себе вважають. Очевидно, сучасні неформальні молодіжні течії є способом задоволення цієї потреби.
Спілкування з дорослими.
Особистісний розвиток у ранній юності особливо залежить від стосунків з дорослими, які доповнюють спілкування з однолітками. Темами спілкування з дорослими є навчання, вибір майбутньої професії, міжособистісні стосунки, захоплення, норми моралі, минуле, теперішнє і майбутнє дитини, атмосфера у сім’ї тощо. Звернення до дорослих зумовлене переконаністю юнаків, що проблеми життєвого самовизначення неможливо розв’язати у спілкуванні з ровесниками, оскільки їхній соціальний досвід ще недостатній для цього. Основною умовою спілкування з дорослими є довіра.
Юнаки щиріші у спілкуванні з ровесниками, оскільки переконані, що ті розуміють їх краще, ніж дорослі. Відсутність довіри у вирішенні проблем особистісного та професійного самовизначення є однією з причин тривоги, яку юнаки відчувають у спілкуванні з батьками і тими дорослими, від яких вони залежать. Для них нестерпними є прямі спонукання, втручання дорослих в їхні справи. Вони потребують тактовної допомоги, на основі якої виникає довіра.
Конфлікти з батьками і вчителями завжди є результатом помилок як дітей, так і дорослих. Вони свідчать про необхідність коригування позиції дорослих. Інтимне спілкування у ранній юності. Побачення в ранній юності забезпечують задоволення багатьох важливих соціально-психологічних потреб особистості. До таких потреб передусім належать:
1) можливість розважитися, повеселитися з ровесниками протилежної статі;
2) прагнення соціалізуватися, пізнати представника протилежної статі, оволодіти відповід ними способами міжособистісної взаємодії;
3) бажання підвищити свій статус у групі ровесників, з’явившись серед них зі своїм хлопцем чи дівчиною;
4) можливість установити стосунки з представниками протилежної статі для вибору дружини чи чоловіка;
5) набуття сексуального досвіду або одержання сексуального задоволення;
6) прагнення знайти друга протилежної статі, з яким можна спілкуватися та мати спільні інтереси;
7) встановлення тісних, глибоко особистісних стосунків з людиною протилежної статі з метою самовираження.
У ранньому юнацькому віці хлопці та дівчата ставляться до побачень набагато серйозніше, ніж підлітки. Більше уваги вони звертають не на зовнішність, а на особистісні якості представника протилежної статі, переймаються його планами на майбутнє. Важливими мотивами побачень для більшості є дружні стосунки та вибір партнера для майбутнього сімейного життя. Однак дівчата зорієнтовані на глибоко особистісні, хлопці – на сексуальні стосунки. Отже, міжособистісне спілкування на етапі ранньої юності є важливим чинником розвитку особистості. Спілкування з ровесниками характеризується розширенням його сфери. Емоційна прив’язаність у міжособистісних стосунках реалізується у юнацькій дружбі. У сфері інтимних стосунків учні задовольняють свої важливі соціально – психологічні потреби. Основною умовою спілкування з дорослими є довіра.