Як допомогти людині, яка повернулась із полону

Найпоширенішим наслідком є посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Його симптоми:
панічні атаки
безсоння
депресія
постійне помічання тригерів.

Людина може реагувати на певний звук, запах чи слово, яке здатне повернути її у стан, який вона пережила під час утримання чи тортур. Під час утримання чи полону мозок зазнає деструктивних змін, тому після повернення додому таким людям потрібна підтримка психотерапевта, та інколи психіатра, який за потреби може призначити і медикаментозну терапію.

Початковою умовою для повернення до попереднього життя є наявність безпечного і підтримуючого середовища: поруч мають бути люди, з якими пов’язане відчуття приналежності, довіри та емоційної безпеки.

Табу у комунікації з людьми, які пройшли полон

Не запитуйте про деталі утримання – це найперше і найголовніше правило, наголошує експерт. Пам’ятайте, усе, що повертає людину до пережитого досвіду, може нести ризик ретравматизації.

Уникайте питань про глибокі деталі: “Розкажи, а як вони там ставились?”, “Що казали вам?”. Наш мозок не сильно відрізняє уявне від реального, і тому фізіологічний процес реагування психіки на уявні речі, може бути такий же, як і при реальному досвіді.
Уникайте фраз “все буде добре” або “тепер все добре”. Людина може це сприйняти як знецінення, і повне нерозуміння всього того що в неї відбувається всередині.
Не говоріть “я тебе розумію”. Ця фраза також знецінює. Бо як ми можемо зрозуміти людину, яка пройшла полон, якщо ми там не були? Таку фразу може сказати лише та людина, яка прожила такий же досвід.
Не кажіть “так, це погано, це полон, але подивись у когось взагалі загинув і не повернувся”. Така фраза є токсичною. В такому випадку краще взагалі нічого не говорити, а просто бути поруч.
При комунікації зі звільненими полоненими важлива емпатія, яка містить у собі часткове прийняття та розділення переживання.

Джерело: ГО «Нові Українські Наративи» у межах гранту, наданого Проєктом ЄС «Право-Justice», що імплементується Expertise France.